1.3. Сучасні види комп'ютерів

Серед сучасних можна виділити три групи комп'ютерів, різних за призначенням: супер-ЕОМ, міні-ЕОМ та персональні комп'ютери.

Супер-ЕОМ мають високу продуктивність, тому на їх базі створюють обчислювальні

центри, до яких входять тисячі окремих комп'ютерів. Супер-ЕОМ використовуються для розв'язання складних науково-технічних завдань, які вимагають швидкої обробки великої кількості інформації, їх застосовують при прогнозуванні погоди, проектуванні авіаційної та космічної техніки, ядерних дослідженнях.

Міні-ЕОМ звичайно застосовуються для керування виробничими процесами: верс­татами з програмним управлінням, конвеєрами тощо.

Персональний комп'ютер (скорочено ПК) призначений для роботи однієї людини.

Розрізняють такі класи ПК: настільні та портативні. Більшість комп'ютерів, які ви­користовуються у побуті, є настільними. Вони спроектовані з урахуванням розмірів звичайного робочого столу. Ці ж комп'ютери використовують для роботи у локальних та глобальних мережах. Портативні комп'ютери мають вбудовані екран та клавіатуру, що дозволяє легко їх транспортувати. Робочі станції створюються для вирішення завдань на­укових досліджень та організації науково-технічних експериментів певної галузі. Для цього комп'ютер комплектують потужним процесором, додатковими блоками пам'яті, інши­ми зовнішніми пристроями.

Серед персональних комп'ютерів розрізняють сімейства, тобто групи комп'ютерів, що мають однакову або схожу будову (архітектуру):

• IBM-сумісні комп'ютери — сімейство персональних комп'ютерів, що мають ар­хітектуру, схожу з комп'ютерами, виробленими фірмою ЮМ;

• комп'ютери Macintosh — сімейство комп'ютерів, що випускаються корпораці­єю AppleComputer Inc. Вони поширені у закордонних навчальних закладах і видавничих фірмах.

• комп'ютери Amiga — сімейство персональних комп'ютерів на базі процесо­рів фірми Motorolla, які мають високі графічні та звукові характеристики. Ча­сто їх застосовують для комп'ютерних ігор.

Перша група охоплює близько 80 відсотків всіх персональних комп'ютерів у світі. Далі буде розглянуто архітектуру IBM-сумісних комп'ютерів.

1.4. Апаратне забезпечення персональних комп'ютерів

Для опрацювання інформації потрібні певний набір технічних пристроїв (апаратна складова) і програми (програмна складова), які будуть керувати роботою цих пристроїв. Сукупність програмної і апаратної складової називають інформаційною системою. Тради­ційно апаратну складову, на відміну від програмної, називають жорсткою, незмінною час­тиною системи. Звідси походить і назва hardware — це hard (твердий) + ware (виріб).

Апаратна складова IBM-сумісного персонального комп'ютера звичайно включає дві основні частини: системний блок та периферії, тобто пристрої введення і виведення інфор­мації.

У настільному комп'ютері системний блок та периферійні пристрої (монітор, кла­віатура, маніпулятор "миша") є окремими частинами комп'ютера. Портативний варіант побудови персонального комп'ютера передбачає поєднання всіх пристроїв в єдину конструкцію. Серед портативних розрізняються "блокнотна" конструкція або "ноутбук" (від англ. notebook — блокнот); наколінна конструкція або "лептоп" (від англ. lap -коліно, top — вершина); комп'ютер, що розміщується на долоні, або "палмтоп" (від англ. palm — долоня).

До складу системного блока входять основні вузли комп'ютера: материнська плата, адаптери, блок живлення, один-два накопичувачі на гнучких магнітних дисках (НГМД), один (іноді більше) накопичувач на жорсткому магнітному диску (НЖМД), динамік, дисковод для компакт-дисків, засоби керування (вимикач електроживлення, кнопка "Reset" тощо).

Системна (або материнська) плата — так називають плату одного зі стандартних форматів, на якій розміщуються головні компоненти комп'ютерної системи - - центральний процесор; оперативна пам'ять, кеш-пам'ять; комплект мікросхем логіки, що підтримують роботу плати, -- чіпсет (chipset); центральна магістраль, або шина; контролер шини і кілька рознімних з'єднань-гнізд - - слотів, які призначені для підключення до материн­ської інших плат (контролерів, плат розширення тощо).