3. Основні риси права Київської Русі

Норми цивільного права княжої доби містяться разом з іншими правовими нормами (кримінального, канонічного права та ін). Головним їх джерелом є Руська правда.

Право власності В.Р. п. немає спеціального терміна для позначення права власності, але існувало розмежування права власності та права володіння. Переважна більшість статей захищає приватну власність феодала на нерухоме і рухоме майно та на землю.

Зобов’язальне право. „Правда Ярослава” згадує зобов’язання із спричиненої шкоди: особа, яка зіпсувала чужу зброю або одяг, зобов’язана була відшкодувати вартість речі. Розширення права фіксує зобов’язання за договором (ст. 54-55); зобов’язання закупа виконувались польові роботи. Договори (ряди) заключалися, як правило, в усній формі на торзі у присутності свідків або митника. Поширеними були договори купівлі-продажу майна (ст. 37-39), челяді (ст. 16), договори позики.

Спадкове право – існувало успадкування не тільки за звичаєм, але й за заповітом. Успадкування відбувалось виключно по чоловічій лінії. Дочки не визнавались спадкоємцями. Якщо у померлих не було синів, майно переходило до братів. Правда, якщо у смерда залишались доньки, вони теж отримували частину спадку, якщо були неодруженими. А у бояр і дружинників, які не мали синів, доньки успадковували майно без обмежень. У спадковому праві панував мінорат. Батьківський двір без заповіту за законом переходив до молодшого сина (ст. 100). До досягнення спадкоємцем повноліття спадком розпоряджувалась мати.

Шлюбно-сімейне право. Високе становище жінки у давньоруському суспільстві, вона мала рівні права з чоловіком (ст. 88-94) Розширена редакція свідчить про існування окремої власності дружини і чоловіка та особливо прав дітей на успадкування. Церква мала великі повноваження для вирішення сімейних питань, керуючись нормами християнської моралі. Церква забороняла брати шлюб родичам до шостого коліна, з представників інших конфесій (порушників постригали у черниці). („Меншиця”- друга дружина феодала, одруження з холопкою - штраф).

Злочини та покарання – кримінальне право на достатньому рівні розвитку. Однак не існує різниці між кримінальним правопорушенням і цивільно-правовим, а поняття злочину взагалі відсутнє. Існували лише такі поняття як образа дійсна і спроба образи. Злочини поділялися на такі види: (Робота за підручником Іванова). Суб’єктом злочину були вільні люди. За холопів і челядь матеріальну відповідальність несли їхні власники. Вищою мірою покарання були „потік” і пограбування коли злочинця позбавляли майнових і особистих прав, виганяли з общини. Поширеними були грошові покарання (вира й продаж). Вира – за вбивство, продаж – за інші злочини. (До монголо-татарської навали єдині в Європі не знали смертної кари, тільки в особливих випадках за державні злочини.

Завдання для самоконтролю

1. Дайте загальну характеристику джерел права Київської Русі

2. Охарактеризуйте структуру «Руської правди»

3. Розкрийте зміст права власності в Київській Русі.

4. Охарактеризуйте розвиток зобов’язального права в Київській русі.

5. Які види покарань застосовувались за злочини?

Тема: 7. Суспільно-політичний лад та характерні риси права Галицько-Волинської держави

План

1. Формування і розвиток Галицько-Волинської держави.

2. Суспільний устрій та державний лад.

3. Князівські акти

4. Впровадження магдебурзького права

Література:

[3] ст. 58-67; [6] ст. 29-38; [7] ст. 29-32