2. Становище вільного населення та феодально залежних людей.

Все вільне населення Київської Русі позначалось терміном „люди”.

Поділ вільного населення:

- смерди – вільні селяни-общинники, основні обов’язки яких були: сплата данини князям, боярам чи іншим власникам; відбування військової повинності під час війни.

- міське населення – ремісники (майстри, підмайстри), дрібні торговці, крамарі, рядове духовенство. Вони сплачували податки грішми, платили натурою (хлібом, пшоном, солодом), відробляли на будівництві й ремонті міських укріплень.

- Феодально залежне населення

- Напівзалежні – рядовичі перебували у тимчасовій феодальній залежності на умовах „ряду” (договору). Різновиди: закупи, (які розорились і брали у феодальну „купу” (позику), і за це мали працювати у їхніх господарствах).

- Повністю залежні – холопи, челядь – залежні від феодалів, не мали ні особистих, ні майнових прав (в основному – полонені (могли викупитися, бути звільненим через вірну службу, міг одержати волю через суд).

- Ізгої – люди, які вибули з однієї соціальної верстви і не потрапили до іншої.

3. Князівська влада на Русі

Київська Русь – ранньофеодальна монархія. Періодично вона набувала ознак клаптикової ранньофеодальної імперії, між князівської федерації або конфедерації, у період феодальної роздробленості було конгломератом самостійність князівств, зв’язаних відносинами колективного сюзеренітету:

Схема організації влади

Центральне управління самос. скл. схеми

Боярська рада

(аристократична Великий князь Князівські Віче

тенденція) (монархічна з’їзди

тенденція) (демократична тенденція)

ІХ-Х ст. Великий князь:

• очолював державу;

• керував дружиною; організацією воєнних походів;

• збирання данини;

• охорона кордонів;

• дипломатична діяльність;

• здійснення судочинства на основі звичаєвого права.

ХІ-ХІІ ст. – законодавча функція князя.

• Обмеження статусу Великого князя після реформи Ярослава Мудрого

• Боротьба за київський престол

• Відомі випадки дуумвірату – співпраця двох князів (Святослав і Всеволод Ярославичі); тріумваріату – трьох князів (Ростиславовичі: Роман, Мстислав, Рюрик).

• Княжа (боярська рада), пізніше боярська дума – дорадчий орган при князеві.

участь у вирішенні військових, адміністративних, фінансових питань;

функції вищої судової влади

• Князівські з’їзди (снеми) – скликалися Великим князем:

вирішували питання війни і миру;

зміни у державному устрої;

порядку зайняття столів;

ухвалення найважливіших законодавчих актів („Правда Ярослав.).

- Віче – демократичний елемент у системі організаційної влади Київської Русі:

головував князь (або тисяцький єпископ);

участь брали усі жителі, які мали власне господарство (голови родин);

запрошення князя на престол;

комплектування ополчень;

вибори ватажків;

виконування функції суду;

домагалися зміни осіб князівської влади;

укладали „ряди” (договори) з обраними населенням князями.

Віча не стали постійним органом влади, за винятком Новгорода і Пскова.

Верв – орган місцевого селянського самоврядування (громада самостійних господарів одного або кількох сіл):

• спільно володіли неподіленими лісами, землею, випасами та іншими угіддями;

• існувала кругова порука і взаємна відповідальність за сплату данини, за вчинені злочини.

• функції управління у верві здійснювали „копні збори”, судові справи провадив вервний суд.