3. Джерела та основні риси права.

В часи раннього феодалізму були ще сильні родові інститути і звичаєві норми общинного ладу.

- Правовою основою суспільства антів, як і інших народів, які переживали період становлення держави, були звичаї, які одночасно були і релігійними, і моральними, і правовими нормами. „Велесова книга” – дає цікавий матеріал з життя слов’ян.

Характерні риси й елементи звичаєвого права:

а) правила й норми язичницької релігії, яка панувала в світі до появи монотеїзму на початку н.е. були невід’ємні від правових норм. У звичаєвому праві закріплювалася панівна роль чоловіка в сімейних і суспільних відносинах.

б) правові звичаї закріплювали окремо зміст поняття власності племені та власності роду. Природні багатства – ліси, річки, озера, пасовиська – власність племені.

в) власність роду поділялась між його членами. Члени роду мали право володіти і користуватись землею, а щодо розпорядження нею – ці питання вирішували збори родичів.

г) Власність передавалась у спадок лише по чоловічій лінії.

д) Існували поняття злочин і покарання за злочин. В окремих випадках – колективна відповідальність членів роду за злочин.

е) Верховна влада у слов’ян належала племінному зібранню, однак, значно владою вже володіла знать та окремі вожді. На основі малих племен створювались великі об’єднання племен. Постійні об’єднання племен переросли у племінні княжіння, які стали своєрідними державного утворення східних слов’ян.

Завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте процес формування державності у східних слов’ян. На які етапи його можна умовно поділити?

2. Дайте характеристику державі антів.

3. Які джерела права у східних слов’ян?

4. Що писали античні автори про слов’ян?

Тема:4. Виникнення та розвиток Київської Русі.

План

1. Основні етапи розвитку Київської Русі.

2. Причини та наслідки розпаду Київської Русі.

3. Різні теорії походження державності і права Київської Русі.

Література:

[3] ст. 27-32; [4] ст. 34-50; [7] ст. 23-29; [9] ст. 15-18; 29-30

1. Основні етапи розвитку Київської Русі.

Виникнення Давньоруської держави з центром у Києві – закономірний результат внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку східних слов’ян.

Періоди в історії Київської Русі:

1. Період консолідації державності (кінець ІХ–Х ст.), пов’язується з князюванням Олега (882-912), Ігоря (912-945), Ольги (945-964) та Святослава (964-972).

а) відбувалося становлення феодального суспільного ладу;

б) утворення апарату влади;

в) створено величезне господарське і політичне об’єднання

2. Період розвитку держави (Х-п. третина ХІІ ст.)

Володимир Великий (980-1015)

Ярослав Мудрий (1016, 1019-1054)

Володимир ІІ Мономах (1113-25)

Мстислав Великий (1125-1132)

а) внутрішній розвиток;

б) зміцнення законопорядку;

в) швидкі темпи соціально-економічного розвитку;

г) прийняття християнства (спочатку переважали політичні розрахунки)

д) адміністративна реформа: територія поділена на 8 волостей, на чолі поставлено спочатку намісники, а потім сини Великого князя; ліквідовано владу місцевих князів племен, скасовано автономію земель;

е) військова реформа:

- створено сильне військо, що складалося з великокнязівської дружини, дружин місцевих князів, народного ополчення, найманих загонів;

- споруджено фортифікаційні споруди – укріплення

є) судова реформа:

- розмежування світських та церковних судів.

3. Період розпаду та занепаду державності (др. тр. ХІІ ст. – п.п. ХІІІ ст.)

- загострення міжусобної боротьби;

- посилення нападів кочовиків;

- економічний застій.

- доцентрові тенденції спостерігання за князюванням Ярополка, Володимира, Всеволода, Ольговича, Ізяслава, Мстислава та Ростислава Мстиславовича.

- Занепад Києва розпочався з розгрому міста в 1169р. військом володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського.

- Остаточне зруйнування Києва монголо-татарами у 1240р. ознаменувало собою завершення київського періоду в історії України. Давньоруська держава розпалася на 15 окремих земель, які не визнавали влади Києва.