1. Особливості становлення державності і права у народів світу.

а) Передумови виникнення державності у народів світу.

- Єгипет, Месопотамія – організація суспільних робіт, будівництво ірригаційних систем.

- Стародавній Рим – боротьба патриціїв (родова знать) і плебеїв (прийшле населення).

- Германські народи – внаслідок підкорення території Римської імперії, щоб тримати у покорі завойовників країни і землі – створення князівств прискорює утворення держави.

- Східнослов’янські племена – поступове переродження органів військової демократії в державні органи.

2. Суспільно-політичний лад у східних слов’ян.

Археологічні пам’ятки (черняхівська, зарубинецька, корчуватська культури) свідчать про те, що предками українців були східні слов’яни.

4 етапи формування східнослов’янської держави (пізніше Давньоруської держави)

1 етап розкладу родового ладу і зародження військової демократії (ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.)

Пліній Старший – „венеди” – заселили Центральну та Східну Європу.

Тацит - зруйнували „венедів” готи (германські племена).

2 етап розквіту „військової демократії” – перехідної форми управління суспільством, що поєднувала елементи громадського самоврядування та публічної влади.

- готський історик Іордан і візантійський історик Прокопій Кесарійський називають східних слов’ян антами, що в ІVст. населяли територію від Дунаю до Азовського моря.

- М. Грушевський вважає об’єднання слов’ян (антів) спробою предків українського народу створити державність з організованим військом та участю населення в політичному житті.

Об’єднання антів

Антський племінний союз складався з князівств. Пізніше вони будуть названі в „Повісті минулих літ”: поляни, древляни, уличі... Саме на цьому етапі з’являються такі елементи державності, як: 1) територія; 2) поділ населення за територіальною ознакою; 3) публічна влада з її ще недосконалим державним апаратом; 4) військова дружина.

У письмових джерелах VІІ ст. уже не трапляється назва „анти”, за те дедалі частіше – „слов’яни”, „склавени”, „склавіни”.

3)Етап утворення ядра давньоруської державності – своєрідність федерації князівств під назвами „Русь”, „Руська земля” ( кін VІ – VІІІ ст.). Процеси народжуваності державності пов’язуються із союзом племен полян (VІ – VІІІ ст.) з центром у Києві. У VІІІ ст. навколо полян, у зв’язку з боротьбою з кочівниками об’єдналися кілька союзів племен. Візантійські і арабські джерела вживають назву „Русь” щодо об’єднання племен полян і сіверян. Військова демократія переростає у військово-ієрархічне правління. На рубежі VІІІ - ІХ ст. придніпровський союз племен „Руська земля” об’єднував регіони Київського, Переяславського, Чернігівського та інших князівств. На чолі державного об’єднання була династія Кия, представником якої були у ІХ ст. Дір і Аскольд.

4) Завершальний етап формування давньоруської державності – об’єднання південного і північного ранньодержавних утворень у Давньоруську державу із центром у Києві.

- Заняття антів: землеробство (хліборобство), тваринництво, промисли, ремесло.

- Міжнародні зв’язки з Візантією.

Соціальний етап:

• Багаті і бідні (грошові та речові скарби)

• Застосовувалась праця рабів, работоргівля.

• Військо – велика роль, невід’ємне від державного апарату.

• Народне віче – виражало актуальні питання політичного, економічного, військового характеру.

- За формою правління – військова демократія

- Основою політичної організації племен – були роди і племена.

Рід мав свої традиції, майно, шанування спільних предків, вів господарство. На чолі – старійшина. Плем’я мало військово-оборонну організацію – на чолі вожді племен, які обиралися на загальноплемінних зборах з числа найавторитетніших старійшин родів. З появою майнового розшарування з’являється потреба у передачі власності у спадок, з’являється спадкоємність влади вождів племен.

- Виборна посада вождів в часи Великого переселення народів, які концентрують у своїх руках військові функції.

- Історик Йордан свідчить про античних вождів Божа, Ардагаста, Мусокія, полководців Доброгаста, Пирогаста.

Бож із синами і 70 старійшинами очолював антів.