Завдання для самоконтролю

1. Розкрийте зміни у панівній верстві українського суспільства в період входження до складу Російської імперії.

2. Охарактеризуйте соціальний склад міського населення в період входження українських земель до складу російської імперії.

3. Складіть схему органів управління на українських землях під час їх входження до складу Російської імперії.

Тема: 22. Державно-політичний лад на західноукраїнських землях у складі Австро-Угорської імперії

(ХІХ - п. ХХ ст.)

План

1.Адміністративно-територіальний поділ та органи урядової адміністрації.

2. Органи крайового місцевого самоврядування.

3. Захоплення західноукраїнських земель Австрією.

Література:

[3] ст. 168-178; [4] ст. 380-554; [7] ст. 164-183; [9] 128-146

1. Адміністративно-територіальний поділ та органи урядової адміністрації.

За формою правління Австрія була абсолютною монархією (до 1848р.). Монарх зосереджував всю законодавчу, виконавчу, судову владу. (Нормативні акти імперії, постанови, патенти, мандати, едикти, резолюції. ).

В історії західноукраїнських земель за часів австрійського панування відомі два періоди:

• від першого поділу Польщі до революції в Австрії у 1848р;

• від революції 1848р, коли австрійська держава перетворилася на капіталістичну країну, а з 1867р. – у дуалістичну Австро-Угорську монархію, до її розпаду в 1918р.

Більша частина західноукраїнських земель була об’єднана в адміністративно-територіальну одиницю, яка мала назву „Королівства Галичини і Володимерії з великим князівством Краківським і князівствами Освенцімським і Заторським”.

У 1774 р. у Відні була створена Галицька надвірна канцелярія. Її очолював канцлер, який виконував функції голови уряду.

Згідно станової Конституції (1817р.) у Галіції щорічно скликався сейм у якому засідали представники магнатів, лицарів та м. Львова. Головував у сеймі губернатор. Компетентністю сейму була обмеженою, він відав податкуванням, фінансуванням місцевих робіт і т. ін.

Губернатор – керівник краю – очолював губернське управління, призначався імператором виключено із австрійців. Після захоплення Галичини Австрією скасовувався колишній адміністративний поділ на воєводства і повіти і вводився новий поділ на циркули і дистрикти. Спочатку Галичина поділялася на шість циркулів, які розпадалися на 18 дистриктів. У 1782р. поділ на дистрикти скасувався, залишивши поділ на 18 циркулів, які називалися також округами. У 1786р. 19-м циркулом стала Буковина і лише у 1849р. вона відокремилася в окремий край. Циркули очолювали призначувані імператором окружні старости.

У 1846р. було проведено новий адміністративно-територіальний поділ, згідно з яким усю територію Галичини розділили на 74 повіти (місцями вони називалися староствами) на чолі із старостами і начальниками повітів.

Наприкінці ХІХ ст. відповідно до австрійської конституції 1849р. – новий адміністративно-територіальний поділ на провінції (вони дістали назву коронних країв), якими управляють намісники (до цього вони називалися губернаторами). Згідно крайового статуту першим намісником Галичини був великий польський магнат граф А. Голуховський, останній – австрійський генерал-полковник К. Гуйн.

1850р. край поділявся на три округи (Краківський, Львівський, Станіславський), створювалися і три окружні сейми а також центральний і крайовий комітети.

Основною адміністративно-територіальною одиницею Закарпаття була жупа і комітат. Існувало чотири жупи: Бережанська, Мармарошська, Ужгородська та Ужанська, на чолі яких стояли чиновники – жупани, призначувані королем з вищої аристократії. Канцелярії, які здійснювали політичне керівництво, очолювали наджупани, а виконавчі функції перейшли до під жупанів. Жупи підрозділялися на комітати управління, до яких входило 30-40 осіб. Найнижчою посадовою особою був староста села, який призначався феодалом.

В Закарпатті існував і територіально-економічний поділ – домінії – вони об’єднували землі з містами і селами, які належали феодалу, церкві та державі. Відомими були такі домінії, як Ужгородська, Великобичківська-Мармарошська (державна), Мукачево-Чинадіївська домінія графа Шенборна і інші.

У 1867р. – угода про унію Австрії та Угорщини, створення дуалістичної монархії. Франц-Йосиф одночасно був імператором Австрії і королем Угорщини. Австрійський парламент (рейхсрат) прийняв конституцію, а в Угорщині була відновлена конституція 1848р. в імперії діяв парламент (рейхсрат), складався з палати панів – призначуваних імператором і палати депутатів від населення, яких обирали за кургальною системою.

У Галичині встановлювалось одноособове правління намісника, а на Буковині, що з 1849р. стала окремою адміністративно-територіальною одиницею - правління президента краю.