3. Формування буржуазії та класу робітників.

Буржуазія – належала до вищих верств населення. Це був новий соціальний клас. Буржуазія зміцнилася внаслідок капіталізації суспільства, виникнення ринку дешевої робочої сили. Буржуазія поповнювалася з представників різних соціальних станів: дворян, міщан, залежних селян, які ступили на шлях підприємництва.

Особливості формування буржуазії в Україні:

• інтенсивний розвиток капіталістичних відносин внаслідок притоку іноземних капіталістів

• зростання торгової буржуазії

• зростає вага добувної промисловості, металургії, машинобудування

• диференціація буржуазного класу внаслідок промислового перевороту.

Виникла промислово-торговельна й банківська буржуазія – нечисельна соціальна група. Більшість промислової буржуазії в Україні була англійського, бельгійського, німецького, французького та іншого походження. До середньої дрібної буржуазії на кінець ХІХ ст. належало близько 1,5 млн. осіб. Сформувався прошарок буржуазної інтелігенції (інженери, лікарі, адвокати та інші). буржуазія займала впливове становище в суспільстві але зосередження феодальних пережитків залишало її безправною у політичному відношенні.

На початку ХІХ ст. з’являються робітні люди, нова соціальна група. Вони працювали за наймом, не мали як правило, власного будинку і постійного місця проживання. Відбувається зростання робітничого класу після реформи через вливання зубожілих селян. Формуються постійні кадри робітників, насамперед серед металістів, шахтарів. Робітничий клас інтенсивно формувався у великих промислових районах, на Донеччині, Криворіжжі.

До кінця ХІХ ст. не було фабричного законодавства і робітники перебували фактично у безправному становищі. Вони платили податки, несли військова повинність. Робочий день тривав 12-13 год., заробітна плата була низькою. Під впливом страйків на поч.. 80-х р. ХІХ ст. царський уряд видав законодавчі акти, що регулювали трудові відносини.

4. Джерела права.

Відбувся перший розвиток галузей права в Україні ХІХ ст. На початку століття була започаткована кодифікація права. Загальне керівництво кодифікаційними роботами здійснював М. Сперанський. Українську кодифікаційну комісію очолив граф П. Завадський.

Головним джерелом права був ІІІ Литовський статут 1588р., який 1811р. було перекладено російською мовою. Щодо Магдебурзького права як джерела права, то рішенням Сенату в 1827р. його дія була припинена в Україні, за винятком Києва. А 1835р. магдебурзьке право було скасоване і в Києві.

Завданнями кодифікації було приведення місцевих норм у відповідність із загальноімперським законодавством. Результатом роботи комісії було видання „Зібрання малоросійських прав 1807р.” Його джерелами стали: Литовський статут (515 послань), „Зерцало Саксонів” (457 посилань), право Хелмінське (224 посилання), Магдебурзьке право (58 посилань) та „Порядок прав цивільних” (1 посилань).

1830р. було складено й надруковано „Повне зібрання законів Російської імперії” в 46 томах (охоплює в хронологічному порядку законодавство з 1649 по 1825 рр.). за два роки виходить „Звіт законів Російської імперії” в 15 томах, до якого увійшло чинне законодавство, систематизоване за галузями права. Таким чином на Україну була поширена загальноімперська правова система. З’являються нові закони, що належали до фабричного права: „Про малолітніх працюючих на заводах, фабриках і мануфактурах (1882р), „Про заборону нічної праці малолітніх та жінок на заводах, фабриках і мануфактурах” (1885р). Фабричні закони застосовуються у приватному підприємстві. На державні заводи і підприємства та велику частину залізничних майстерень вони не поширювались. У кримінальному праві поминаючи з 1863р. було обмежено застосовування тілесних покарань. Наприкінці ХІХ ст. був підготовлений новий кримінальний кодекс – Кримінальне уложення. Його затверджено 1903р, але в дію вводилися лише окремі статті та глави.