3. Судова система

На початку ХІХ ст. судова система в Україні не була єдиною. Так, у Слобідській Україні, Херсонській, Катеринославській, Таврійській губернії судова система була приведена у відповідність з судовою системою Росії. До складу судової системи в цих губерніях входили губернські суди (палата криміналу і палата цивільного суду), які були другою і апеляційною інстанцією для судів нижчого рівня. Надстановими були совісні і надворні суди, які були створені на рівні губерній.

Судами першої інстанції були земські суди в повітах (для селян і дворян) а в містах – магістрати і ратуші (для купців і міщан). Головною судовою інстанцією тут був Генеральний суд. в Одесі 1808р. був створений комерційний суд. у Правобережній Україні, а також Полтавській і Чернігівській губерніях структура судів була іншою. Так, суди очолював Головний суд, який був апеляційною інстанцією для нижчих за підпорядкуванням судів – повітових, підкормських, магістратських і ратушних судів. Він складався з двох департаментів – цивільних і кримінальних справ. на вироки і рішення Головного суду апеляції та скарги подавалися до Сенату. В ході реформи 1864р. створювалася подвійна система судів: місцеві – одноосібний мировий суддя, повітовий з’їзд мирових судів і Сенат, а також загальні суди – окружні суди, судові палати і Сенат.

В окружних судах при розгляді кримінальних справ запроваджувався інститут присяжних засідателів, списки яких, погоджені з губернатором або градоначальником, складали земські та міські управи.

Дія судової реформи поширювалися переважно на центральні губернії. В чотирьох губерніях (Полтавській, Херсонській, Катеринославський, Таврійській) створювалися місцеві та загальні суди.

1889р. вийшло положення про земських начальників, у якому скасовувався мировий суд. в 90-х рр. ХХ ст. уряд урізав повноваження органів самоврядування.

Завдання для самоконтролю

1. Порівняйте систему управління в українських землях у складі Австрійської та Російської імперій. Зробіть порівняльну таблицю.

2. Складіть схему центральних та місцевих органів управління на українських землях у складі Російської імперії.

Тема: 21. Суспільний лад та право на українських землях в складі Російської імперії (ХІХ – п. ХХ ст.)

План

1. Дворянство.

2. Міське та сільське населення

3. Формування буржуазії та класу робітників.

4. Джерела права.

Література:

[3] ст. 144-168; [4] ст. 340-536; [7] ст. 122-148; [9] 108-147

1. Дворянство

1801р. – російський уряд підтвердив надання прав російського дворянства українському дворянству, яке проживало у Слобідській Україні. У 1835р. був виданий указ „О Малоросийских чинах, дающих право на действительное или потомственное дворянство”. Він затверджував станові привілеї та пільги для козацької старшини та її нащадків.

Становище дворян після польського повстання 1830р. ускладнюється – вони мали довести своє дворянське походження. Спеціальна комісія не визнала право на дворянство у 64 тис. осіб. Серед них було чимало козацьких старшин.

В українському суспільстві зростала кількість російських дворян. Царат розпоряджувався землею України, роздавав її росіянам. У 1800р. на Південній Україні було роздано приблизно 8 млн. десятин, конфісковані землі в учасників польського повстання також роздавалися російським дворянам.

Російські дворяни мали чимало привілеїв, яких не мала місцева шляхта. наприклад у 1832р. російські чиновники, які служили у Волинській і Подільській губерніях, отримували, крім платні, також \пенсію за колишню військову чи цивільну службу.

Склад дворянства України за національністю був досить строкатим. Про це, зокрема, свідчать прізвища його представників: граф Браницький, князь Воронцов, граф Кочубей, барон Штігліц та інші. у п. пол. ХІХ ст. зміцнилося становлення дворян як монополістичних власників землі. дворяни України володіли 70% земель. Закон 1842р. про майорати припинив небезпечний для дворян процес дроблення земель.

Закон 1827р. дозволяв дворянам створювати фабрики, заводи та ремісничі майстерні в містах (раніше цим правом користувалися тільки у сільській місцевості) і без обмеження кількості робочих рук. Розширювалася сфера нової – підприємницької діяльності дворян.