2. Суспільний лад.

Звільнення з-під влади Польщі, формування самостійної національної держави створили сприятливі умови для піднесення продуктивних сил України.

Феодали. Більша частина земельних володінь польських феодалів була передана до скарбниці, а також дісталася козацькій старшині.

Старшина ставала панівним класом:

• кожний обраний на посаду в один із трьох урядів діставав шляхетні права

• старшина та шляхта привласнили привілеї вигнаних польських феодалів – за ними закріплювалось виключне право займатися промислами (поташним, товарним, млиновим), а також оптовою торгівлею.

• Хмельницький надавав феодалам захисні універсали, що підтверджують їхні привілеї.

Духовенство. Православна церква в Україні відновила свої права. Правове становище духовенства наближалося до статусу шляхти.

Реєстрове козацтво. Після 1654р. реєстровими стали вважати усіх, хто служив у війську (нова назва реєстрового козака – „воинского звання человек”. Реєстровці були майново заможними, інакше вони не могли б нести службу. Реєстровці були власниками землі. Джерелом земельних володінь більшості з них стало захоплення земель, які залишалися без хазяїв у 1648-1654 рр. Рядові військові козаки відбували військову службу (бойову і похідну) і підпорядковувались тільки своїй військовій організації.

Селяни-посполиті. Основну масу економічного підлеглого населення, як і раніше становили селяни (посполиті), тобто вони залишалися феодально залежними, що відображало інтереси козацької старшини.

Збільшувався прошарок вільних селян:

• внаслідок скасування польських землеволодінь і зменшення землеволодіння української шляхти

• селяни, що брали участь у війні, спромоглися увійти до розряду вільних жителів військових поселень, де вони покозачилися.

• Хмельницький надав козацьке право усім селянам і міщанам, які залишилися у війську упродовж 1648-12654 рр. Покозачені селяни здобули право на землю і на особисту свободу – перетворилися у стан дрібних землевласників.

Міське населення. Після 1654р. кількість міського населення і його роль в економіці зростає. Після виконання польської шляхти багато міст вийшли з-під її феодальної влади і більшість городян здобули волю. Основну частину населення становили міщани. Термін „міщани” поширився й на усіх жителів полкових і сотенних міст. Б. Хмельницький збільшив число міст, що управлялись за Магдебурзьким правом. Він звільнив ці міста від постоїв, інших військових зобов’язань, надавав купцям і ремісникам різні пільги.

3. Взаємини України і Росії

Найважливіші для України положення договору 1654р. – невтручання Росії в її внутрішні справи – спочатку додержувалися, оскільки у Росії не було спеціальних органів управління Україною. Відносини Росії та України регулював, як і з іншими державами, Польський приказ. Це ще один важливий доказ того, що під час укладання договору 1654р. та в наступні роки Україна не входила до складу Російської держави, а залишалася суверенною. Україна і Росія вирішували нагальні питання шляхом постійного обміну посольствами.

На початку 1657р. в Чигирині при гетьмані перебувало чергове посольство з Москви поряд з посольствами інших країн. Україна мала власний митний кордон з Росією.