4. Значення договору 1654 року

В історичній науці оцінювалось досить суперечливо. Часом змішують сам договір і наслідки, що випливали з нього.

За договором 1654р. Україна збереглася як незалежне державне утворення, українська державність стабілізувалася. В особі Росії Україна та її народ знайшли союзника та захисника проти зовнішніх ворогів, що певною мірою сприяло збереженню української народності. Україна була визволена від національного і релігійного гноблення з боку феодалів Польщі на більшість своєї території.

Окремі положення договору 1654 р. дали царському уряду змогу використати їх як юридичну підставу для обмеження прав і вольностей України. саме через ці гіркі наслідки для долі України дехто різко засуджує договір 1654р., а вступ України у підданість до Росії вважає поразкою Б. Хмельницького.

Російській державі було дуже вигідно прийняти у підданство край із багатими землями, з майже 3 млн. роботящим, хоробрим, талановитим народом. Росія враховувала також вигідне геополітичне становище України. прийняття такої держави у підданство зміцнювало Росію економічно й політично.

Отже, договір 1654 р. об’єктивно відповідав інтересам обох сторін.

Завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте процес створення Української Національної держави.

2. Які існують погляди на відносини України з Росією згідно з Переяславсько-Московською угодою 1654р.?

3. Яке історичне значення договору 1654 року?

Тема:15. Українська держава у 1654-1657 рр.

План

1. Державно-політичний устрій

2. Суспільний лад.

3. Взаємини України і Росії

Література:

[3] ст. 113-143; [4] ст. 232-241

1. Державно-політичний устрій

У 1654-1657 рр. Україна залишалася незалежною державою. Дослідники стверджують, що Росія спочатку поводила себе дуже обережно, без особливої необхідності не втручаючись у внутрішні справи України, мирилася з тим порядком в Україні, який визнавали Березневі статті.

В Україні зберігався апарат влади та управління – військово-адміністративна, військово-козацька і полково-сотенна система, яка склалася у 1648-1654 рр. Гетьман Б. Хмельницький твердо і впевнено очолював цю систему.

У 1654-1657 рр. владні повноваження Хмельницького навіть збільшилися. Він відмовився від нарад із загальновійськовою радою, віддавав перевагу вирішенню державних питань із старшою радою, але останнє – вирішальне – слово залишав за собою.

• привласнив право призначати старшин;

• самостійно розпоряджався державною скарбницею;

• самостійно розпоряджався державними землями

• здобув право передачі за спадком посади гетьмана.

Отже, очевидним є зростання елементів монархізму в правомочностях гетьмана після 1654р.

В умовах важливого процесу розбудови української незалежної держави, що продовжувався, тісно перепліталися республіканські і монархічні начала.

Після 1654р. полковний устрій поширився і на Слобожанщину. У 1652р. створився Острозький полк, Ізюмський, Охтирський, Сумський та Харківський. Організація на цій території вирізнялася лише тим, що в адміністративних і військових справах вона була підпорядкованою безпосередньо білгородському воєводі, а через нього – Розрядному приказу. Харківський полк був підлеглий харківському воєводі. Проте козацькі установи виявилися нетривкими...

Стрижнем, основою військово-адміністративної організації були власні збройні сили, військо України за Березневими статтями чисельність реєстрового війська становила 60 тисяч. Хмельницький значно збільшив чисельність реєстру до 80-100 тисяч, що виправдовувалося потребами війни.

Незабаром, після березня 1654р. уряд Росії відмовився платити козакам платню (у Березневій статті 9 – обіцянка не просити жалування у царя). Це призвело до скорочення війська.

Церква. У суспільно-політичному житті України після 1654р. зростає значення православної церкви.

Суд. Спочатку судові функції виконували уряди різних рівнів, однак незабаром у їхньому складі стали виокремлюватися колегії, а також урядовці, яким доручалося постійно виконувати судові функції. Вищим судовим органом був Генеральний військовий суд. до нього входили: генеральний суддя (1654р. їх було три, згодом – два, потім – один) і генеральна старшина.