2. Правове оформлення переходу України під протекторат Росії.

8 січня 1654 р. у Переяславі зібралася військова рада на яку прибули представники з різних міст України. на раді було оголошено царську грамоту і багато її учасників погодилися перейти під високу руку царя Олексія Михайловича. Договір, який був усним, належало зміцнити церковною присягою. Ввечері, 8 січня Б. Хмельницький і старшина присягнули на вірність царю, після чого посли вручили гетьману клейноди і щедрі подарунки. 9 січня присягли полковники, а потім всі інші. проте далеко не всі групи населення і не повсюдно виявили бажання скласти присягу (митрополит Київський Косів, полковник Богун, деякі полки).

Московські царські посли ухилилися від присяги, однак в історичній науці існує думка, що за наполяганням старшини посли присягнули.

Усний договір не задовольнив гетьмана і старшину.

Прагнучи домогтись від царя реальної військової допомоги у боротьбі з Польщею, закріпити свої привілеї і вольності України як державного організму, старшинство наполягало на письмовому договорі і запропонувало свої умови царю.

Проект цього договору розроблявся довго і ретельно. Він складався з 23 пунктів (статей), які ґрунтувалися на усному договорі з Росією. В науці цю чолобитну називають по-різному: стаття Б. Хмельницького, прохальні пункти, переяславський чи Московський договір.

17 лютого 1654р. повноважні посли України – генеральний суддя Зарудний і переяславський полководець Тетеря повезли цей документ до Москви і 14 березня передали його цареві. Після попереднього вивчення його було повернено послам на доопрацювання і редагування. 21 березня царю було подано документ, який складався вже з 11 статей.

Статті Б. Хмельницького в редакціях московського уряду з указами царя під ними, документ став відомий, як Березневі чи Московські статті. 27 березня 1654р. посли одержали цей документ та жалувану грамоту козацькому старшині. Рішення Земського собору від 1 жовтня 1653р. і Переяславської ради від 8 січня 1654р. були закріплені письмовим договором.

3. Форма державно-правових звязків України з Росією за договором 1654р.

З’ясування цього питання ускладнено низкою обставин, передусім відсутністю офіційного тексту документації, з яких складається договір 1654р., а також різними поглядами на кінцеву мету цього договору з обох сторін.

Україна понад усе прагнула до військового союзу з Росією проти Польщі, а Росія хотіла приєднати Україну до складу Російської держави. У науці існують різні погляди на відносини України та Росії за Березневими статтями.

Ні в статтях Б. Хмельницького, ні в Березневих статтях територіальне питання не порушувалося. Зрозуміло було, що Україна збереже свій державний кордон. Україна на думку Ю. Немирич, бажала протекції Росії, щоб „зберегти і примножити наші вольності для нас і наших Нащадків”.

Становлення України за договором 1654р. не можна розцінювати як автономію у складі Росії. Автономія і протекторат – різні явища.

Протекція Росії на Україні не була і конфедерацією, навіть своєрідною. Конфедерація передбачає реальну рівність сторін і створення на засадах рівного представництва спільного органу для регулювання і вирішення їхніх спільних проблем. Договір 1654р. такої умови не передбачав.