2. Специфіка суду та процесу

1. Судові установи.

Судова система ґрунтувалась на засадах залежності суду від адміністрації або на повному злитті з нею. Представники панівного класу користувались „судом рівних”. Магнати і шляхта судились у сеймовому та королівському судах. Шляхта підпадала під юрисдикцію земських судів, які сама й утворювала. Згідно з литовськими статтями земські суди розглядали кримінал й цивільні справи, виконували функції нотаріату.

Земський суд складався з судді, підсудка і писаря. Земські суди керувались переважно Литовськими статтями 1529, 1566 і 1588 рр. апеляційною інстанцією для земських судів були Коронний або Литовський трибунали. Важливу роль виконували свого роду судові виконавці – возні. У кожному повіті було кілька возних. Головний з них називався генералом. Возний, за дорученням земського суду або заінтересованих осіб здійснював огляд місця злочину, визначав розміри збитку або шкоди та інше. У разі необхідності він здійснював забезпечення явки відповідача до суду, вводив у володіння землею і т.ін.

Повітовими судами для шляхти та інших людей були так звані гродські („замкові”) суди, в яких головними суддями були воєводи і старости. Гродські суди розглядали справи, що стосувалися найтяжчих злочинів, виконували вироки і рішення інших судів. Підкормський суд – був спеціальним судово-адміністративним органом у Великого князя Литовського, який розглядав тяжби щодо меж земельних володінь феодалів, установлював межові знаки. Справи тут розглядав один суддя – підкоморій, який призначався великим князем.

Згідно з Волинським привілеєм, установленого королем на люблінському сеймі 1569р. у судах вживалася „руська” мова, якою видавалися й акти замкових канцелярій, але в міста слід було надсилати документи написані польською мовою. Литовські статуси в українських землях зберегли своє значення як джерело права до поч.. ХІХ ст.

Копні (громадські суди) в цей час уже припиняють своє існування, їх заміняють суди власників.

Церковні суди були двох видів: духовні, які розглядали справи про порушення біблійних догматів, церковних обрядів, шлюбно-сімейні, спадкові справи. По-друге, це церковні домініальні суди, що виступали як суди власника над залежними від церкви людьми. В містах були свої суди – адміністративні та лавні.

У містах з Магдебурзьким правом діяли поточний і виложений суди. Нерідко поточні суди вирішували спори між феодалами і міщанами. Інколи поточні суди не постановляли остаточних рішень, а передавали справу на розгляд виложеного суду, який працював під головуванням війта. Він збирався тричі на рік, і кожна сесія тривала до двох тижнів. До компетентного виложеного суду входили улагодження майнових спорів, розгляд кримінальних і цивільних справ.

Завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте систему військової організації Литви та Польщі.

2. Які судові установи були у Литві та Польщі

3. Поясніть терміни: «гродські суди», «підкормський суд», «квартцяне військо», «жовнір»

Тема: 12. Джерела та характеристики права на українських землях сер. ХІV – сер. ХVІІ ст. Особливості держави і права на Запорізькій Січі.

План

1. Право власності (специфіка)

2. Характеристика спадкового права

3. Особливості зобов’язального права

4. Злочин і покарання

5. Поява козацтва

6. Козацьке самоврядування.

Література:

[3] ст. 78-113; [4] ст. 184-202; [7] ст. 68-78; [9] 65-70