- •2. Періодизація
- •3. Історіографія курсу.
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Зародження державної організації на території України
- •2. Перші політичні об’єднання на території України.
- •3. Ознаки процесу зародження стародавньої держави у Північному Причорномор’ї
- •Рабовласницькі міста – держави Північного Причорномор’я.
- •2 Етапи:
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Особливості становлення державності і права у народів світу.
- •2. Суспільно-політичний лад у східних слов’ян.
- •3. Джерела та основні риси права.
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Основні етапи розвитку Київської Русі.
- •2. Причини та наслідки розпаду Київської Русі.
- •3. Різні теорії походження державності і права Київської Русі.
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Князі, бояри, духовенство.
- •2. Становище вільного населення та феодально залежних людей.
- •3. Князівська влада на Русі
- •4. Адміністративно-територіальна система та судоустрій.
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Основні джерела права.
- •2. „Руська правда” – походження та основні редакції
- •3. Основні риси права Київської Русі
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Формування і розвиток Галицько-Волинської держави
- •2. Суспільний устрій та державний лад
- •3. Князівські акти
- •4. Впровадження Магдебурзького права
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Наслідки навали кочовиків на землі Русі.
- •2. Зміни у суспільному ладі українських земель
- •3. Державний лад на українських землях
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Колонізація українських земель.
- •2. Роль Кревської (1385р.), Городельської (1413р) та Люблінської (1569р.) уній у зміні правового статусу українських земель
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Становище дворянства (шляхти)
- •2. Вплив духовенства на суспільно-політичне життя.
- •3. Міське населення та селянство
- •4. Органи державної і місцевої влади та управління
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Особливості збройних сил Литви та Речі Посполитої
- •2. Специфіка суду та процесу
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Право власності (специфіка)
- •2. Характеристика спадкового права
- •3. Особливості зобов’язального права
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Причини, передумови, завдання та рушійні сили війни 1648-1654 рр.
- •2. Утворення органів публічної влади
- •3. Державний устрій України сер. Хvіі ст.
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Стосунки України і Росії в 1648-1654 рр.
- •2. Правове оформлення переходу України під протекторат Росії.
- •3. Форма державно-правових звязків України з Росією за договором 1654р.
- •4. Значення договору 1654 року
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Державно-політичний устрій
- •2. Суспільний лад.
- •3. Взаємини України і Росії
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Особливості державно-політичного устрою України в другій половині хvіі ст.
- •2. Суспільний лад на Україні в другій половині хvіі ст.
- •3. Особливості цивільного права
- •4. Специфіка кримінального права
- •5. Суд і процес
- •Адміністративно-політичний устрій Козацько-Гетьманські держави (іі пол. Хvіі ст.) г етьман
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Феодали або нова шляхта.
- •2. Селянство та міське населення
- •3. Козацтво
- •4. Гетьманська влада
- •5. Збройні сили
- •Завдання для самоконтролю
- •2. Кодифікація права
- •3. Особливості цивільного права
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Суспільний лад
- •2. Державний устрій. Адміністративний поділ
- •Законодавча влада Король Сейм
- •Адміністративно-територіальний поділ
- •К омітати Сеймики
- •3. Судоустрій та право.
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Центральні органи управління
- •2. Місцеві органи управління
- •3. Судова система
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Дворянство
- •2. Міське та сільське населення
- •3. Формування буржуазії та класу робітників.
- •4. Джерела права.
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Адміністративно-територіальний поділ та органи урядової адміністрації.
- •2. Органи крайового місцевого самоврядування
- •3. Захоплення західноукраїнських земель Австрією
- •Завдання для самоконтролю
- •1. Кодифікація законодавства в Австрії.
- •2. Основні риси права.
- •Завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 1: Вступ. Предмет, методи та завдання історії
- •Тема 3: Особливості держави і права у прадавніх
- •Тема 14: Перехід України під протекторат
Завдання для самоконтролю
Як відбувалося формування Литовсько-Руської держави?
Який характер мало приєднання українських земель до Литви?
Чим зумовлювався процес об’єднання Литви й Польщі?
Охарактеризуйте польсько-литовські унії. Які наслідки вони мали для українських земель?
Які основні джерела з історії держави і права ви можете назвати?
Які основні періоди в історії держави і права України ви знаєте?
Тема: 10. Суспільний та державний лад на українських землях (сер. ХІV – сер. ХVІІ ст.)
План
1. Становище дворянства (шляхти)
2. Вплив духовенства на суспільно-політичне життя.
3. Міське населення та селянство
4. Органи державної і місцевої влади та управління.
Література:
[3] ст. 69-78; 89-104; [4] ст. 131-157; [7] ст. 49-62;
[9] 44-65
1. Становище дворянства (шляхти)
Пануючими верствами у Литовсько-Руській державі були: князі литовські, удільні українські князі, що мали родові земельні маєтки. Разом вони утворювали аристократію і вважалися магнатами, але українські магнати не мали права займати державні посади. Нижче магнатів стояла шляхта, що мала землю за службу і була основною частиною війська.
Бояри стояли нижче шляхти і виконували різні державні повинності: розвозили пошту, несли „подорожну” повинність, „путну” службу. „Панцирні слуги” – найнижчий службовий стан. вони повинні були самі служити у війську без власної дружини.
2. Вплив духовенства на суспільно-політичне життя.
Окрему суспільну верству становило (духовенство) духівництво. До нього належали не тільки священики, а й їхні родини і весь церковний причт, усі вони підлягали суду єпископа. Духівництво було численним – навіть малі села мали свої церкви, а у великих селах не раз було по дві парафії.
Церкви засновувала шляхта, міщанство, а інколи й селяни. Священик мав звичайно цілий лан землі, а крім того, одержував різні продукти як оброк від парафіян. Духовний сан вважався спадковим: після батька парафію одержував син, якщо ж родина вимирала, парафія могла залишитися близьким родичам.
Під польською владою православна церква втратила своє привілейоване становище й опинилася перед небезпекою повного знищення. вищі церковні посади контролювала державна влада і надавала їх відданим людям. Але, незважаючи на це, роль церкви як національної організації була в той час значною. Митрополит і єпископи вважалися представниками усього народу, позбавленого іншої політичної, репрезентації, церковні собори ставали всенародними з’їздами. Перебуваючи у тяжкому становищі, церква шукала захисту і допомоги в самому суспільстві, мусила зближатися з народом.
3. Міське населення та селянство
Міста за правовим становищем поділялися на великокнязівські, приватновласницькі та церковні. Все населення міст незалежно від майнового стану, називалося міщанством.
Привілейоване становище мало купецтво. Всі категорії населення об’єднувалися в цехи: будівельників, лікарів, аптекарів, шевців та інших. Цехи мали свій статут, судові органи управління на чолі з цех майстрами, свої ікони, прапори, свята. Цехи сплачували податки державі, а в приватновласницьких і церковних містах – ще й власнику.
Селяни
Серед селянства були ті самі верстви, що й за княжої доби: вільні, напіввільні, невільні.
Вільні селяни залежно від характеру повинностей поділялися на три категорії: тяглові селяни, службові селяни (бортники, рибалки, конюхи) і ремісники (ковалі, ткачі, каретники) „чиннові селяни” або данники (працювали на власній землі, сплачуючи данину натурою).
Невільні селяни – колишні холопи, челядь. З розвитком фільваркової системи становище селянства додатково погіршується: зросла панщина, збільшуються натуральні повинності, селянство закріплюється за землею без права власності на землю (кріпацтво). До ХVІ ст. все селянство України було закріпачене.
Громада („копа”) володіла колективною земельною власністю, мала адміністрацію, обирала старосту, здійснювала судово-поліцейські функції, стежила за сплатою податків, утримувала церкву. Села об’єднувались у волості. На волості віче громадою (копою) обиралися волосні атамани або старшини.