1. Колонізація українських земель.

Галицько-Волинська держава в сер. ХІV ст. втратила свою незалежність. У цей час почали змінюватись сусідні з Україною держави – Литва, Польща, Московія.

1340р. литовський князь Ольгерд проголосив, що вся Русь повинна належати литовцям. У 1362р. литовці зайняли Київ і рушили на Поділля, завдали нищівної поразки Золотій Орді. В той час до Литви відійшла приблизно половина земель Київської Русі. Велике князівство Литовське стало найбільшим у Європі.

Більшість українських князівств, щоб звільнитися від васальної залежності від Золотої Орди, воліли увійти до складу Князів. Литовського, яке активно розширювало свої володіння. Литовці здобули прихильність місцевого населення, бо воювали з татарами, виганяли їх з України. велике значення мало однакове віросповідання (литовці прийняли спочатку православну віру, а з кін. ХІV ст. – католицтво). Українська мова була в широкому вжитку, а українські князі зберігали всі свої привілеї і багатства.

Після приєднання українських земель населення Великого князівства Литовського на 90% складалося з українців та білорусів.

Характеристики вчених про це приєднання:

• Кульчицький – литовці виконували загарбницькі цілі;

• Полонська-Василенко, Юшков – м’який характер входження земель до Литви.

На І етапі, у ХІV і в першій пол. ХV ст. литовська влада дотримувалась правила „ми старину не рушимо, а новину не вводимо”. Між Великим князем і місцевою знаттю укладалися договори („ради”), за якими українські князі та бояри зобов’язувались служити Великому князю, а князь – боронити землю від татар. Руські князівства зберігали у складі Великого князя Литовського автономний Державний устрій, суспільний лад, прав. система залишились такими ж, як і до входження в Литву.

Державною мовою була давньоруська, столицею князівства стало м. Вільно. Вже великий князь Гедимін, що титулував себе „королем Литовським і Руським”, був православним, а мати його – „руська”. З часом „руська віра”, мова, звичаї настільки поширюються в Литві, що за словами М. Грушевського, робляться вірою, мовою і звичаями князівського двору. Відомо, що Ягайло з Вітовтом листувалися лише „по руськи”. Мовою „руською” (староукраїнською) великі князі пишуть привілеї поодиноким землям, видають ухвали, устави, різні державні акти. Це був той рідкісний випадок, коли пануюча політично народність, підпала під духовний і культурний вплив народності підлеглої.

2. Роль Кревської (1385р.), Городельської (1413р) та Люблінської (1569р.) уній у зміні правового статусу українських земель

Все змінилося після підписання договорів між Литвою й Польщею – так званих уній. Кожна така унія – це певний етап у змові польських і литовських феодалів з метою загарбання українських земель.

Такими етапами стали: Кревська унія підписана у серпні 1385р. Передумовою її стало те, що польських магнатів і шляхту дуже приваблювали українські землі. Владні кола Польщі внаслідок переговорів з Великим князем Литовським Ягайлом запропонували йому польський престол і руку королеви Ядвіги. Так з’явилась Кревська унія, відповідно до якої Ягайло став королем польським і за це мусив поширити в землях Великого князя Литовського латинь, звільнити полонених поляків, приєднати литовські і руські землі до польської корони, а також повернути всі раніше втрачені Польщею та Литвою землі.

Литовці не хотіли пускати поляків безпосередньо на литовські землі, і вже 1389р. Кревська унія була скасована і проголошена незалежність Великого князя Литовського. Більше того, після перемоги під Грюнвальдом у 1410р., де Литва зіграла провідну роль у перемозі над німецькими лицарями, до Литви від Польщі відійшло Поділля.

Другим етапом зближення Литви й Польщі можна вважати Городельську унію 1413р. в цьому документі було закріплено литовську автономію, але закріплювалися права лише для католиків. Це призвело до загострення відносин між православними і католиками. Серед православних поширився рух до Москви, яка оголосила себе „третім Римом” і почала збирати землі Київської Русі. скрутне становище українських земель ускладнювалося тим, що тероризували український народ кримські татари. Вони були одночасно в союзі з Москвою і Литвою. 1484р. кримський хан Менглі-Гірей зруйнував і жорстоко пограбував Київ. все це підштовхнуло князівство Литовське до зміцнення союзу з Польщею.

1 липня 1569р. після гострої боротьби на польсько-литовському сеймі, було підписано акт Люблінської унії. Відповідно до нього Корона (Польща) й Велике князівство Литовське об’єднувало в єдину державу – Річ Посполиту. Тепер обирався єдиний спільний король, якого одночасно проголошували Великим Князем. Створювався об’єднаний польсько-литовський сейм. Спільною була монета і проводилася спільна зовнішня політика, передбачалося зближення польської і литовської системи права. Розділ: державний герб, печатка, фінанси, адміністрація, військо.

У ХVІ ст. українські землі опинилися у складі різних держав: Польщі, Литви, Москви, Молдавії (а потім Туреччини), Угорщини (пізніше Австрії).