3. Князівські акти

Серед джерел права – звичай, Руська правда, церковне законодавство.

Князівське законодавство існувало у вигляді грамот, заповітів, статутів, договорів, тощо. Збереглася грамота князя Івана Ростиславовича (1134р.), що розкривала економічні зв’язки Галицько-Волинського князівства з іноземними купцями.

- Рукописання (або заповіт князя Володимира Васильківського), 1287р, засвідчує існування права успадкування, приділяє увагу організації управліннями селами і містами, регулює купівлю-продаж.

Статутна грамота Володимиро-Волинського князя Мстислава Даниловича (кінець ХІІІ ст.) – регулювала розміри та форми феодальних повинностей міського населення на користь князя. Вагоме значення мали юридичні документи ХІV ст. – грамоти, договори, доручення, тощо (зобов’язальне право).

4. Впровадження Магдебурзького права

В період правління Данила Галицьке вперше починає діяти Магдебурзьке право, на основі якого здійснювалось самоврядування в містах. Воно поширювалось, головним чином, на німецьких колоністів, які селилися в містах на запрошення галицьких князівств.

Основна маса православного населення була позбавлена можливості брати участь у діяльності органів місцевого самоврядування. Через це городяни-русини переважно пасивно сприймали запровадження права на самоврядування, а нерідко чинили опір такому нововведенню.

На Галицько-Волинських землях першими отримали таке право міста Санок (1339р.), Львів (1356р.), Кам’янець-Подільський (1374р.).

Завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте форму правління та особливості державного управління Галицько-Волинського князівства

2. Складіть схему органів влади і управління Галицько-Волинської держави.

3. У чому полягали особливості системи права Галицько-Волинського князівства?

Тема: 8. Українські землі під владою Золотої Орди

План

1. Наслідки навали кочовиків на землі Русі.

2. Зміни у суспільному ладі українських земель

3. Державний лад на українських землях.

Література:

[4] ст. 107-112; [7] ст. 64-66

1. Наслідки навали кочовиків на землі Русі.

Після поразки руських дружин у 1223р. на річці Калці в битві з ординськими військами над Руссю нависла грізна небезпека. У 1237-1238 рр. унаслідок спустошливих походів полчищ Батия у Володимиро-Суздальську Русь а в 1239-1241 рр. – у напрямку Південно-Західної Русі відносно розвинуті області Давньої Русі було перетворено на руїни та попелища. У 1242 р. війська Батия, знекровлені опором Русі припинили загарбницький похід на захід і повернули до пониззя Волги. Тут Батий заснував державу – Золоту Орду із столицею Сарай-Бату (біля сучасної Астрахані). Але захоплені ординцями землі Русі не припинили боротьбу за свою незалежність. Золотоординським ханам знадобилося ще більше десяти років, щоб закріпитися на Русі. Русь, героїчно відстоюючи свою незалежність, прийняла на себе головний удар і цим врятувала народи Західної Європи, її матеріальні та культурні цінності від нещадного розорення ордами кочівників.

Збитки, які завдавали Русі полчища Батия, були величезні. Завойовники спустошили та зруйнували багато міст. Значна частина населення була знищена або взята у полон. У пожежах що супроводжували військові походи Батия, були зруйновані палаци, храми, архіви і бібліотеки, знищено багато інших скарбів культури давніх міст. Унаслідок захоплення земель полчищами Батия на Русі надовго встановилося нещадне та виснажливе золотоординське іго – система владарювання ординських феодалів на руських землях. На населення руських земель було накладено дань, воно страждало від різних поборів та нескінченних грабувань.

Вітчизняні дослідники однозначно оцінюють це історичне явище. Реакційна сутність ординських завойовницьких походів і тяжкого іноземного іга розкрита в численних історико-правових працях. Переконливо доведено повну необґрунтованість тверджень окремих представників закордонної історіографії про нібито позитивний вплив держави відсталих кочівників на економічний, політичний та культурний розвиток Давньої Русі. Наслідки навали орд Батия на Русь були негативними, регресивними.

Надзвичайно негативним було іноземне іго і в політичному відношенні. Воно затримувало політичне об’єднання окремих земель Русі, сприяло їх роздробленості. Тяжкий стан південно руських земель, які були позбавлені політичної єдності і перебували під виснажливим золотоординським ігом, використали у своїх інтересах сусідні держави – Польща, Угорщина, Молдавське князівство. Внаслідок тривалої боротьби їм вдалося подолати впертий опір місцевого населення і до кінця ХІV ст. захопити українські землі. Здобиччю Польщі стали Галичина та Західна Волинь, Закарпаттям заволоділа Угорщина, Буковиною – Молдавське князівство. Східна до складу Великого князівства Литовського.