Ринкова ціна. Зрівноважуючи функція цін.

Для того, щоб вияснити, як визначаються ціна продукту і кількість продукції, яка реально купується і продається на ринку, потрібно звести разом поняття попиту і пропозиції. В результаті взаємодії попиту і пропозиції встановлюється ринкова ціна. Вона фіксується в точці, вякій пересікються криві попиту і пропозиції. Ця точка називається точкою рівноваги, а ціна –зрівноваженою. Тільки в цій єдиній точці ціна влаштовує одночасно і продавця і покупця. При цьому ціна прагне до такого рівня, при якому попит = пропозиції.

Ціна рівноваги – це ціна такого рівня, при якому пропозиція відповідає попиту. У результаті на ринку не має ні надлишку, ні нестачі продукту по цій ціні. Економісти визнають дійсною тільки ціну рівноваги попиту і пропозиції. За таку ціну можна вільно купувати товар всім, завжди і скрізь. Здатність конкурентних сил пропозиції і попиту встановлювати ціну на тому рівні, на якому рішення про продаж і купівлю є синхронізуючою називається зрівноважуючою функцією цін. Якщо б такої функції цін не існувало б, то потрібна була б певна форма адміністративного контролю з боку уряду (держави), щоб регулювати нестачу або надлишки, які у одібному випадку могли б виникати.

Зміни попиту і пропозиції і їх вплив на зрівноважену ціну:

1.зміни попиту, пропозиція незмінна:

а) попит зростає

б) попит зменшується

Існує прямий зв’язок між зміною попиту і витікаючими звідси змінами ціни рівноваги і кількості продукту;

2.зміни пропозиції, попит незмінний.

Існує зворотній зв’язок між змінами пропзиції і витікаюими звідси змінами ціни рівноваги і прямий зв’язок між змінами пропозиції і кількістю продукції.

Графіки впливу змін попиту і пропозиції на зрівноважуючу ціну формально суперечить законну опиту і пропозиції. Але в реальній дійсності цих суперечностей не існує. При аналізі ми враховуємо тільки фактор ціни, а всі нецінові детермінанти попиту (доходи, переваги споживачів і т. д.) і пропозиції (ціни на ресурси, технологія і т.д) залишались незмінними. Врахування нецінових детермінант пояснює вищезгадані ситуації.

Концепція пропозиції і попиту поширюється також і на ринок ресурсів. Попит на конкретний ресурс вищий, коли ці на на нього нижча. Між ціною на ресурс і обсягом його пропозиції існує прямий зв’язок.

Розгляд законів попиту і пропозиції, а також принципу формування зрівноваженої ціни дозволяє зробити слідуючі висновки:

1 – в ринковій економіці існує механізм , який забезпечує погодження інтересів продавців і покупців на ринках:

а) фірми можуть збільшити або зменшити виробництво в залежності від змін попиту, вони вільні у виборі обсягу і структурі випуску;

б) ціни гнучкі – змінюються під впливом попиту і пропозиції;

в) існує конкуренція без якої ринковий механізм попиту і пропозиції діяти не буде;

2 – якщо на ринку відбувається будь-яка подія, яка порушить рівновагу, що склалася, то:

а) фірми виробники обовязково відреагують на зміну ринкових умов;

б) розпочнеться процес пристосування виробників і споживачів до нових умов в результаті сформується нова ринкова ціна і новий обсяг виробництва, які відповідають умовам, що змінилися.

Монетаризм. Грошове правило М. Фрідмена.

З другої половини 70-х початку 80-х рр 20 ст. Здійснюється інтенсивний пошук нових підходів до регулювання економіки. Головною стала проблема інформації при одночасному зниженні виробництва. Ця ситуація отримала назву стагфляції. Кейнсіанські рекомендації в нових умовах виявились непридатними. Був висунутий лозунг „Назад до Сміта”, що означав відмову від методів активного втручання в економіку. Найбільший вплив отримали рекомендації монетаристів (чикагська школа політ. Економіки – М.Фрідман).

Основні положення концепції Фрідмена і його послідовників:

5. Стійкість приватного ринку господарства. Монетаристи вважали, що ринкове господарство в силу внутрішніх тенденцій прагне до стабільності, саморегулювання. Якщо мають місце диспропорції, порушення то це відбувається перш за все у результаті зовнішнього втручання.

6. число державних регуляторів скорочується до мінімуму, включаючи податкове, бюджетне регулювання (так звані адміністративні методи).

7. в якості головного регулятора впливаючи на господарське життя служить „грошовий імпульс” і „грошова емісія”. Збільшення маси грошей призводить до зростання виробництва, а після повного завантаження потужностей – до зростання цін.

8. постільки зміни грошової системи відбиваються на економіці не зразу, а з деяким запізненням, то це може вести до невиправданих порушень, то слід відмовитись від короткострокової грошової політики. Її слід замінити довгостроковою політикою, розрахованою на довгий, постійний вплив на економіку.

Монетаристи ввели в економічну літературу поняття монетарного базису. Структура монетарного базису складається з агрегатів М1, М2, М3. Фрідмен виходив з того що грошова політика повинна бути направлена на досягнення відносності між попитом грошей і їх пропозицією. Для цього необхідно, щоб відсоток приросту грошей в обігу відповідав росту цін і національного доходу або ВВП. В цьому і полягає так зване „грошове правило Фрідмана”.

Зростання грошової маси повинно бути таким, щоб забезпечити стійкість цін, воно повинно також відповідати темпам росту ВВП. Практично в сучасних умовах темп зростання грошової маси у західних розвинених країнах повинен складати 3-4% в рік. Це приблизно відповідає середнім темпам економічного зростання цих країн

Представниками цієї школи було проведено ряд економічних реформ у світі. Найбільш вдала реформа була проведена в Чилі.

Варіант13