3.7 Збирання врожаю

3.7.1 Обґрунтування строків і способів збирання

Збирання сої розпочинають при досягненні зерном господарської стиглості: вологість зерна становить 15-16%, листя обпало, стебла та боби бурі, сyxi, зерно має нормальні форму та колір, відокремлюється від стулок бобу та гримить при його струшуванні. Настання оптимального строку збирання сої можна визначити органолептичним способом - за твердістю насінин та їх стійкістю до роздавлювання нігтем або розкушування. Якщо врожай потріб­ний для годівлі тварин з обов'язковою тепловою обробкою на ВАМ, сою мож­на збирати при вологості зерна 20% (тільки тоді, коли на шнек підбирача не намотуються сирі стебла). При підвищеній вологості зерна сої швидкість обе­ртання барабана та вентилятора мають бути збільшені на 10-15% у порівнянні з оптимальними обертами при збиранні сухої культури.

Соя є дуже гігроскопічною рослиною: легко вбирає вологу - пароподі­бну з повітря та рідку з опадів. Тому роси, тумани, дощі призводять до зво­ложення вегетативної маси, бобів і насіння сої. У сонячну погоду вони швид­ко підсихають. Це також слід ураховувати при збиранні врожаїв сої.

Перестій із збиранням врожаю зерна сої особливо неприпустимий на насінницьких посівах: знижуються посівні якості насіння, збільшується кіль­кість насіння з так званою кам'яною оболонкою, на насінні накопичуються патогени. Тому на насінницьких посівах сою доцільно збирати при досягнен­ні вологості насіння 14-16%. При післязбиральній доробці насіння досихає природним шляхом до вологості 12-14%, за якої при тривалому зберіганні воно не втрачає свої посівні якості.

Сою майже повсюдно збирають прямим комбайнуванням. Дослідження двофазного способу збирання сої показали, що дозрівання та підсихання на­сіння у валках відбувається значно повільніше, ніж на корені, а за частих опадів можливе збільшення вологості насіння та навіть його проростання. У деяких випадках, частіше у степовій зоні за сухої погоди, застосову­ють роздільний спосіб збирання з використанням бобових і зернових жнива­рок.

Збирають сою комбайнами „Славутич", СК-5 „Нива", СК-6П „Колос", СКД-6Р, „Єнісей-1200", СК-10 „Ротор", „Дон-1500", „Обрій", „Кейс", ,Джондір" серій 9400, 9500 і 9600 та іншими комбайнами зарубіжного виробницт­ва з переустаткованими жниварками для забезпечення мінімальної висоти зрізування. На полях з вирівняним мікрорельєфом вони можуть забезпечити зрізування на висоті 5 см від поверхні грунту. Для цього регулюють обидва блоки врівноважуючих пружин жниварки, стежачи потім, щоб ріжучий апарат був паралельний поверхні ґрунту, а копіюючі черевики встановлюють в нижнє положення. Для збирання сої небажано використовувати нові, необкатані комбайни [7].

Висновки

Серед низки заходів, що спрямовані на реалізацію генетичного потенціалу високоврожайних сортів сої інтенсивного типу є, перш за все, ефективне використання біокліматичното потенціалу регіону вирощування, оптимальне, з урахуванням гідротермічних ресурсів, сортового розміщення виробництва сої по Україні. Поряд з цим впровадження у виробництво ефективних конкурентоспроможних, з високим рівнем окупності енергії, адаптованих до умов середовища технологій вирощування сої, які базуються на підборі інтенсивних, з відповідним ступенем реалізації генетичного потенціалу сортів, науково-обгрунтованому розміщенні у сівозміні, створенні посівів із раціональною оптико-біологічною структурою, науковому підході по визначенню строків сівби, диференційованого обробітку грунту, раціональній, оптимізованій системі мінерального і бактеріального живлення із урахуванням потреби рослин в поживних речовинах за етапами органогенезу, а також ефективних методах боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами, забезпечить одержання високих і сталих урожаїв культури. Це буде важливим резервом для успішного розвитку тваринництва, підвищення родючості грунту, зміцнення економіки тощо.

Список використаної літератури

1. Артеменко С. Ф., Красненков С. В. Чизельний обробіток під сою // Корми і кормовиробництво. - 2004. - Вип. 53. - С. 174-179.

2. Бабич А.О. Сучасне виробництво сої. –К: Урожай, 1993. -430 с.

3. Бабич А.О., Борона В.П., Задорожний В.С. Боротьба з бур’янами в посівах сої в Лісостепу України // Пропозиція. – 2001. - № 1. – С. 54- 55.

4. Бобро МА., Огурцов Є.М., Чоунг Еанг Способи підвищення продуктивності сої // Вісник ХНАУ. – 2002. - №5. – С. 47-49.

5. Зуза В.С., Гутянський Р.А. Ефективність гербіцидів ґрунтової дії в посівах сої // Вісник Центру наукового забезпечення АПВ Харківської області. – Харків, 2005. – Вип.№1. – С. 19-24.

6. Колісник СЛ., Панасюк ОЛ., Петриченко Н.М. Особливості вирощування сої на насіння в безмінних посівах Лісостепу України // Корми і кормовиробництво. - 2004. - Вип. 53.4С. 116-121.

7. Огурцов Є.М., Соя у Східному Лісостепу України: Монографія/ Є.М. Огурцов; За ред.. М.А. Бобро / Харк. нац. аграр. ун-т. – Х., 2008. – 270 с.

8. Попов С.І., Матушкін В.О., Божко М.Ф., Магомедов Р.Д., Мошкова О.М. та інші Каталог сортів і технологія вирощування сої. – Харків. – 2002. – с.20.

9. Попов СІ., Матушкін В.О., Божко М.Ф. та ін. Сорти сої Інституту рослинництва ім, В.Я. Юр'єва та технологія вирощування. - Харків, 2002. -20с.

10. Рекомендації щодо розробки технологічного процесу виробництва сої на богарних землях. – Вінниця: Інститут кормів УААН. – 2007.- 16с.

11. Рослинництво: підручник/О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко, За ред. О.І. Зінченка – К.: Аграрна освіта 2001 – 591с

12. Технологічні карти і витрати на вирощування зернових культур в умовах східного району України / За ред. Будьонного Ю.В.,Євтушенка М.Д., Пащенка В.Ф. та ін. Х.: ХНАУ, 2005. – 376с

13. Смирнова Н.Н Роль некорневой подкормки в повышении урожаев сельскохозяйственных культур. – М.: ВНИИТЭИСХ. – 1980. - № 4. – С. 38-46

14. Соя / Под ред. Ю.П. Мякушко, В.Ф. Баранова.- М.:Колос, 1984.-332 с.

15. Фурсова Г.К., Фурсов Д.І., Сергєєв В.В. Рослинництво: лабораторно – практичні заняття. Ч.1. Зернові культури. Навчальний посібник. За ред. Г. К. Фурсової. – Х. ТО Ексклюзив, 2004.