
- •79. Сутність власного капіталу (вк) підприємства.
- •80. Управління власним капіталом, оцінювання вартості власного капіталу.
- •81. Управління позичковим капіталом (пк).
- •82. Вартість і структура капіталу.
- •86. Ліверидж в управлінні активами підприємства.
- •84. Теорії структури капіталу.
- •85. Основи теорії Міллера-Модільяні.
- •83. Оптимізація структури капіталу.
- •87. Вимірювання фін лівериджу (фл).
- •89. Інвестиційна політика під-ва (іпп).
- •90. Управління реальними інвестиціями.
- •91. Класифікація інвестиційних проектів (іп) підприємства.
- •92. Методи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів.
- •93. Управління фінансовими інвестиціями.
- •94. Портфель фінансових інвестицій як об’єкт управління.
- •95. Розробка політики управління фінансовими інвестиціями.
- •96. Методи оцінки ефективності фінансових інвестицій.
85. Основи теорії Міллера-Модільяні.
Модільяні—Міллер (1958 р.) розгляд-ть вплив структури Ка на ринкову вартість під-ва за умови відсутності податків, а також з урахуванням податків і їх впливу на прибуток.
Автори стверджують, що ціна під-ва у разі відсутності податків не залежить від розміру залучених коштів і = операц-му прибутку (до сплати % за кредит і податків). Тобто ціна під-ва і вартість Ка під-ва не залежать від структури Ка.
Другий підхід Модільяні—Міллера (1963 р.) зводиться до того, що ринкова вартість під-ва, яке використовує фін важіль, значно вища. Причиною є те, що сплата % за залученим Ка пов'язана з в-ми, які передбачають податкові пільги, і як наслідок вартість залученого капіталу буде нижчою. І чим більша частка залученого Ка в залуч Ка під-ва, тим СЗВК буде нижчою. Отже, з урахуванням податку на прибуток фін важіль впливатиме на зниження вартості Ка під-ва і підвищення його ринкової ціни.
Теорії Модільяні—Міллера, не зовсім реальні і на практиці не можуть застосовуватися. Але вони вихідною точкою пошуку оптимальних рішень в управлінні структурою Ка під-ва, визначенні його ринкової вартості, проведенні під-ом дивідендної політики.
83. Оптимізація структури капіталу.
Структ-ра Ка – це співвідношення між власним і позичковим капіталом (ПК). ВК і ПКмають певну відмінність, яка випливає з різного рівня дохідності останніх і рівня ризику для власників цього капіталу.
Оцінка і порівняння вартості різних елементів Ка дають можливість сформувати цільову структуру капіталу
Оптимізація структури Ка є однією зі складних проблем у фін менеджменті. Цей процес провадиться у послідовності:
1. Аналіз складу Ка в динаміці (визначити показники ефективного викор-ня складових Ка та їх використання — коефіцієнт фін незалежності; заборг-ті, співвідношення між довго- і короткостроковими зобов'язаннями; оборотність і рентабельність активів і ВК.
2. Оцінка основних факторів, які визначають структуру Ка (галузеві особливості; кон'юнктура товарного і фін ринків; рівень прибутковості пот-ої діял-ті під-ва; рівень податків, які сплачує під-во; ступінь концентрації
акціонерного Ка).
3. Оптимізація структури Ка за критерієм дохідності ВК.
Ураховуючи ці етапи, під-во визначає на плановий прогнозний період найбільш прийнятну для себе структуру Ка
87. Вимірювання фін лівериджу (фл).
Процес управління активами під-ва, який передбачає зростання прибутку, у фін менеджменті характеризується показником «ліверидж».
У фін менеджменті «ліверидж» (важіль) означає, що зміна будь-якого фактора (обсягу реалізації, постійних витрат) зумовлює значні зміни рез-ту (ОП, дохідності вкладених коштів).
Існують три види лівериджу:
а)операц-ий; б)фін-ий; в)комбінований.
Ефект фін важеля (лівериджу) — це прирощення до рентаб-ті (збільшення рентабельності) ВК, яке отримано в результаті зміни структури пасиву балансу, тобто використання кредиту, незважаючи на те, що ця складова має планову основу.
Заг формула для розрахунку ефекту ФЛ може бути виражена:
DFL = (1 - T) (RA - RD) D / E,
Де Т - ставка ПнаПр, у відносній величині;
RA- рентаб-ть активів (EBIT х 100% / A, де А - середня за період величина активів), у%;
RD-ставка % по позикового Ка, у%;
D - позиковий Ка, на ден. од.;
E -власний капітал, в ден. од. [10]
Дана формула дозволяє виділити в ній три основні складові:
1. Податковий щит (1-Т), який показує, якою мірою проявляється ефект ФЛ у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку.
2. Диференціал ФЛ (RA - RD), який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за кредит.
3. Коефіцієнт ФЛ (D / E), який характеризує суму позик Ка, що викор-ся під-ом, в розрахунку на одиницю ВК.
88. Економічна сутність і класифікація інвестицій.
Інвестиції— це вкладення капіталу в об'єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання у майбутньому періоді.
Основна мета інвестицій - зростання суми вкладеного капіталу.
З метою забезпечення ефективного управління інвестиціями їх класифікують за певними ознаками.
1. За видами інвестицій:
• виробничі інвестиції — вкладення у виробн. ресурси (ОЗ і предмети праці);
• ФІ— вкладення коштів у ЦП, цільові банківські вклади, депозити, придбання паїв. Найбільшу частку серед них становлять ЦП, у т.ч. кошти вбанках;
• інтелектуальні інвестиції— вкладення коштів в об'єкти інтелект-ої власності. Якщо інвестиції здійснюють з метою створ новинок або їх упровадження у виробництво, то такі інвестиції називають інноваційними.
2. За цілями застосування— реінвестиції (зміна старих засобів) і нетто-інвестиції (придб нових активів).
3. За характером участі в інвестуванні:
- Прямі І. - безпосередня участь інвестора у вкладенні коштів у вибраний ним об'єкт.
- Непрямі інвестиції — це інвестиції, які пов'язані з інвестуванням, що опосередковуються інвестиційними або іншими посередниками.
4. За терміном інвестування:
- Короткострокові — вкладення Ка на період до 1 року (короткострокові депозитні внески, купівля короткострок ощадних сертифікатів).
- Довгострокові — це вкладення коштів на період понад 1 рік.
5. За формою власності:
- приватні, до яких відносять вкладення коштів фіз особами або недержавними під-ми.
- державні інвестиції — це вкладення коштів центральними або місцевими органами влади за рахунок бюджету, позабюджетних фондів і позичкових коштів та вкладення державних під-в.
6. За рівнем інвестиційного ризику:
- Безризикові інвестиції, які характер-ть вкладення в такі об'єкти інвестування, за якими відсутній ризик втрати Ка й
очікуваного Д.
- Низькоризикові інвестиції, рівень ризику за об'єктами яких наближений до середньоринкового.
- Високоризикові інвестиції, рівень ризику яких перевищує середньоринк-й.
- Спекулятивні інвестиції, що характер-ть вкладення Ка в найбільш ризиковані інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.
7. За місцезнаходженням інвесторів:
- Національні (внутр.-ні) характер-ся
вкладенням Ка юр і фіз ос-ми даної країни в об'єкти на цій самій території.
- Іноземні І — це вкладення коштів іноземних громадян, юр осіб і держави в об'єкти даної країни.