81. Управління позичковим капіталом (пк).

До складу ПК входять такі елементи:

• довгострокові фінансові зобов'язання;

• короткострокові фін зобов'язання;

• кредиторська заборгованість.

Мета управління ПК — підвищення рентабельності і, як наслідок, збільшення прибутку підприємства.

У процесі управління ПК треба:

1. Проаналізувати процес форм-ня і викор-ня залученого Ка у зв періоді.

Для цього доцільно провести аналіз заг обсягу залучених позичк коштів у зв періоді; форми залучення й ефективність їх використання.

2. Визначити мету залучення капіталу в майбутньому періоді.

3. Визначити максимальний обсяг залуч капіталу з урахуванням забезпечення достатньої фін стійкості підприємства.

4. Оцінити вартість різних форм ПК.

Результати такої оцінки можуть бути покладені в основу прийняття управл-их рішень, щодо вибору альтернативних джерел залучення позичкових коштів, які забезпечують потребу під-ва в позичк капіталі.

5. Визначити співвідношення обсягу короткострокових і довгострокових позичкових коштів.

6. Вибір форм залучення позичк коштів під-во повинно здійснювати виходячи зі специфіки своєї госп діяльності.

7. Визначити склад основних кредиторів. Цей склад доцільно визначати, пов'язуючи кредиторів з формами залучення позичкових коштів.

8. Проаналізувати умови залучення кредитів (термін надання кредиту; ставка процентів за кредит тощо).

9. Забезпечити своєчасні розрахунки за отримані кредити. Платежі за обслуговування залуч Ка відображ-ся

у платіжному календарі і повинні контролюватися в процесі поточної фін-госп діяльності.

10. Забезпечити ефективне використання позичкових коштів. Критерієм такої ефективності є показники оборотності й рентабельності позичкового капіталу.

82. Вартість і структура капіталу.

Вартість Ка— це відносна величина витрат на обслуговування складових Ка. Окремі складові Ка маютьрізну вартість, яка відображ-ся у відносних величинах як процентна ставка (річні проценти). Але вона не зводиться тільки до визначення процентів, які під-во мусить сплатити власникам за викор-ня їх Ка. Вона характеризує ту норму рентаб-ті, нижче розміру якої під-во не повинно приймати будь-яких рішень інвестиц-го характеру.

1. середньозважена вартість капіталу (СЗВК): СЗВК = ∑Ві * Чі, де

Ві, — вартість і-го джерела коштів, %;

Ч, — частка і-го джерела в заг ∑ Ка, %;

п — кількість джерел (/' = 1, 2, 3,... п);

Показник СЗВК під-ва викор-ся в аналізі під час вибору інвестиц-их проектів.

2. Гранична вартість Ка відображає ті витрати, які під-во понесе для відтворення планової структури Ка з

урахуванням змін на фін. ринку.

Де, ∆СЗВК — приріст середньозваженої вартості Ка в прогнозному (плановому) періоді, %;

∆К — приріст усього Ка в прогнозному періоді, %.

3. Гранична ефективність Ка (ГЕК):

де ∆РК — приріст рівня рентаб-ті Ка, %;

∆СЗВК — приріст СЗВК, %.

Структ-ра Ка – це співвідношення між власним і позичковим капіталом. Власний і позичковий Ка мають певну відмінність, яка випливає з різного рівня дохідності останніх і рівня ризику для власників цього капіталу.

Оцінка і порівняння вартості різних елементів Ка дають можливість сформувати цільову структуру капіталу:

І. ВК

1. статутний , 2. пайовий, 3. додатковий вкладений, 4. інший додатковий,

5. резервний, 6. нерозподілений прибуток (непокритий збиток),

7. неоплачений, 8. вилучений капітал.

ІІ. Позичковий Ка - це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок не повернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі