105. Зовнішнє страхування фінансових ризиків.
У рамках страхування ризиків як форми їх
нейтралізації можна виділити самострахування та комерційне страхування (страхування фінансових ризиків із залученням страхових компаній).
На відміну від самострахування, коли джерелом формування фінансових ресурсів для покриття потенційних збитків є виключно внутрішні ресурси суб'єкта господарювання, страхування фінансових ризиків із залученням страхової компанії передбачає передання всього фінансового ризику суб'єкта господарювання або його частини за певну плату (страхову премію) на утримання спеціалізованій фінансовій установі — страховій компанії. За такого варіанта джерелом покриття збитків суб'єкта господарювання в результаті настання несприятливих умов (страхового випадку) є фінансові ресурси страхової компанії.
Загалом на ринку страхових послуг України страхові компанії пропонують різноманітні послуги, спрямовані на страхований захист суб'єктів господарювання, серед яких можна виділити такі:
• страхування кредитів (товарних,експортних);
• страхування інноваційних ризиків;
• страхування депозитних ризиків;
• страхування відповідальності;
• страхування на випадок недосягнення планового рівня рентабельності та ін.
Застосування в управлінні ризиками принципів нейтралізації через їх страхування з метою обгрунтування емісійної стратегії на ринку корпоративних облігацій може стати основою обґрунтування таких управлінських фінансових рішень, зокрема:
• випуск та розміщення корпоративних облігацій у формі забезпечених облігацій, виплата основної суми боргу та процентних платежів, за якими забезпечена застава у формі виокремленої, чітко визначеної частини активів такого емітента облігацій або самого емітента як цілісного майнового комплексу;
• випуск та розміщення корпоративних облігацій у формі гарантованих облігацій, виплата основної суми боргу та процентних платежів за такими облігаціями забезпечена солідарною відповідальністю емітента та його гаранта (гарантів), у тому числі страхової компанії.
Отже, підприємство досягає диверсифікації ризику оголошення дефолту, що позитивно сприймається на ринку капіталу і, відповідно, мінімізує граничну вартість капіталу.
106. Механізм диверсифікації фінансових ризиків.
Диверсифікація ризиків — фінансово-математична модель оптимізації прийняття управлінських фінансових рішень з метою зменшення сукупного фінансового ризику за рахунок його усереднення між складовими, що характеризуються різним рівнем специфічного ризику. Загалом під диверсифікацією необхідно розуміти специфічну фінансово-математичну технологію обгрунтування управлінських фінансових рішень щодо розподілу сукупного ризику суб'єкта господарювання шляхом розширення сукупності носіїв такого ризику.
Нейтралізація фінансових ризиків на основі диверсифікації тісно пов'язана із портфельним аналізом, при цьому вона може використовуватися як для диверсифікації фінансових ризиків, що пов'язані з конкретними активами (наприклад, цінні папери), так і ризиків, носіями яких є господарські операції (наприклад, джерела позикового фінансування). Отже, можна говорити про такі форми диверсифікації:
• диверсифікація активів;
• диверсифікація джерел капіталу;
• диверсифікація продукції;
• диверсифікація боргових зобов'язань;
• диверсифікація фінансових вкладень та ін.
У сучасній практиці корпоративних фінансів використовуються два основні критерії диверсифікації — фінансово-математична форма узгодження рівня фінансового ризику суб'єкта господарювання та абсолютної величини цільового показника. У випадку використання в процесі диверсифікації фінан-
сових ризиків прибутковості (рентабельності) як цільового показника можна обгрунтувати такі критерії (обмеження оптимізації):
• по-перше, максимізація рентабельності (цільового показника диверсифікації) за фіксованого максимального рівня фінансового
ризику:
де f(R) — функція цільового показника;
σ — усереднене значення фінансового ризику, отримане в результаті диверсифікації;
σ/ — максимальний рівень фінансового ризику, рівень якого прийнятний для суб'єкта господарювання в даних конкретних умовах.
• по-друге, мінімізація рівня фінансового ризику за фіксованого мінімального рівня рентабельності (цільового показника) —
де f(R) — функція цільового показника;
ст — усереднене значення фінансового ризику, отримане в результаті диверсифікації;
R, — мінімально прийнятний рівень рентабельності (цільового показника), що прийнятний для суб'єкта господарювання в даних конкретних умовах.
У свою чергу, застосування в управлінні ризиками принципів стратегії нейтралізації ризиків на основі диверсифікації може стати основою обгрунтування управлінських фінансових рішень щодо формування розгалуженої мережі дилерів та реселлерів (з метою зменшення залежності від одного каналу збуту); розширення асортименту продукції, робіт та послуг (з метою зменшення залежності від ринкової кон'юнктури щодо одного продукту);розширення переліку форм грошових розрахунків, що використовуються для оплати рахунків покупцями (з метою зменшення залежності від ризиків, пов'язаних із грошовими розрахунками).