- •98. Місце ризиків у фінансовому менеджменті.
- •99. Політика управління фінансовими ризиками.
- •100. Концепції організації управління ризиками.
- •101. Модель управління фінансовими ризиками та її сутність.
- •102. Структура моделі управління изиками.
- •103. Ідентифікація ризиків.
- •104. Хеджування як інструмент нейтралізації ризиків.
- •105. Зовнішнє страхування фінансових ризиків.
- •106. Механізм диверсифікації фінансових ризиків.
- •107. Кількісні показники, що використовуються в моделі управління фінансовими ризиками.
- •108. Сутність, цілі та завдання аналізу фінансових звітів.
- •109. Звіт про фінансові результати та його роль у фінансовому менеджменті.
- •110. Бухгалтерський баланс, його характеристика як об’єкта фінансового менеджменту.
- •111. Аналіз звіту про рух грошових коштів в управління фінансами суб’єктів господарювання.
- •112. Аналіз основних показників консолідованої фінансової звітності.
- •113. Фінансове планування як основа фінансового механізму управління.
- •114. Методи фінансового планування та їх класифікація.
- •115. Сутність і цілі внутрішньофімового фінансового прогнозування і планування.
- •116. Роль прогнозів у фінансовому плануванні. Стратегічне планування на підприємстві.
100. Концепції організації управління ризиками.
До таких концепцій належать:
- оцінка максимально можливого рівня негативного відхилення (збитків, втрат);
- оцінка найбільш імовірного рівня негативного відхилення (збитків, втрат);
- оцінка відхилення, приведеного на ризик (рентабельність капіталу підприємства, приведена на ризик (RAROC); рентабельність активів підприємства, приведена на ризик (RAROA); капітал, приведений на ризик).
Оцінка максимального рівня негативного відхилення передбачає розроблення кількох альтернативних варіантів розвитку ситуації, відповідно до яких цільовий показник, значення якого прогнозується (напр.. , вартість активу, величина доходу, розраховується, як правило, за оптимістичним та песимістичним сценаріями. Відповідно, відхилення від поточ-
ного (планового, бажаного) рівня цільового показника до його значення за песимістичним (найгіршим) сценарієм і являє собою величину ризику, оцінену за даним підходом. Слід визнати, що теоретично значення цільового показника за найгіршого розвитку подій може прямувати до нуля (або до мінус нескінченності), але така ситуація хоча й імовірна, однак не правдоподібна. Тому розроблення песимістичного сценарію має здійснюватися із розумним рівнем обережності та критичності.
Багато спільного із згаданим вище підходом до кількісної оцінки ризиків має метод оцінки найбільш імовірного рівня негативного відхилення. Даний підхід розглядає ризик як різницю між поточним (цільовим, бажаним) рівнем фінансового показника та його значенням за найбільш імовірного сценарію
розвитку подій. Слід зазначити, що більшість часткових моделей, які формалізують прийняття управлінських фінансових рішень з
урахуванням ризику (невизначеності), виходять саме із цієї концепції (наприклад, модель оцінки капітальних активів — САРМ,
арбітражна модель ціноутворення — АРМ, та ін.).
Принципово інший підхід до трактування кількісного вираження ризику підприємства покладено в основу методу оцінки відхилення, приведеного на ризик . Слід зазначити, що поширення даної концепції припадає на останні роки, і це не в останню чергу пов'язано із бурхливим розвитком обчислювальної техніки та інформаційних технологій. Інколи часткові моделі(наприклад, VaR) рекомендуються для використання суб'єктами
господарювання на законодавчому рівні (наприклад, недавні рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду, рекомендації Федеральних резервних банків США).
Зауважимо, що ефективність будь-якої із трьох концепцій оцінки ризиків та обгрунтування управлінських фінансових рішень залежить від інформаційного забезпечення та обізнаності фінансових менеджерів, що здійснюють управління сукупністю ризиків суб'єкта господарювання.
Загалом усі три концепції використовуються переважно для обґрунтування та розроблення часткових моделей виявлення, ідентифікації та кількісної оцінки ризику, які відповідають спе цифічним потребам конкретного замовника (споживача) даної моделі. Зважаючи на це, доцільно сформулювати структуру моделі управління ризиками підприємства та визначити місце концепцій кількісної оцінки ризиків у такій моделі.
