3.3. Методика розрахунку осередку ураження при землетрусі

Розрахунок починається з визначення магнітуди землетрусу за отриманим завданням (табл.. 3.1.).

Визначається інтенсивність землетрусу по шкалі МSК в епіцентрі:

І_є = 1,5М – 3,5ℓqh + 3 бал 3.4.

та заданої відстані від епіцентру

І_а = 1,5М – 3,5ℓq бал 3.5

Інтенсивність можливо визначити за допомогою таблиці 3.2.

3.За допомогою таблиць 3.2. або з формули (3.6) визначають границі зон осередку враження (І_грі = 5; 7; 9; 11 балів). При розрахунках слід враховувати що відстані від епіцентру та гіпоцентру землетрусу пов’язані залежністю

, 3.6

звідки

R_грі= ,

де

, 3.7

І_гр – гранична інтенсивність на межі зон руйнувань, приймають відповідно: 5б.; 7б.; 9б.;11б..

4.Розраховують загальну площу осередку ураження

S_ур = πR²_гр5, км² 3.8

5.Визначають проміжок часу на вжиття екстрених заходів. Цей час між приходом першої та другої хвилі землетрусу

Δτ= , 3.9

де ʋ_пз – швидкість розповсюдження повздовжніх хвиль, км/с;

ʋ_пов – швидкість розповсюдження поверхневих хвиль, км/с.

5. Роблять висновки зони руйнуваь,про руйнування окремих об’єктів.

Контрольні запитання

1. Що є причиною виверження вулканів та землетрусів?

2. Які параметри землетрусу Ви знаєте?

3. Природа виникнення повздовжніх і поверхневих сейсмічних хвиль.

4. Чим шкала Ріхтера відрізняється від міжнародної 12-бальної шкали?

5. Правила поведінки людей при землетрусах.

4. Первинні засоби гасіння пожеж

Мета роботи: ознайомлення з призначенням, будовою первинних засобів пожежогасіння; набуття навиків приведення у робочий стан вогнегасника; вивчення порядку і послідовності дій у випадку виникнення пожеж.

План роботи

1. Теоретичні відомості про процес горіння, умови займання та горіння.

2.Класифікація речовин до здатності горіти та вибухати.

3.Способи гасіння пожеж.

4. Первинні засоби гасіння пожеж, вогнегасники.

Література [1] ,[2].

4.1. Первинні засоби гасіння пожеж

До первинних засобів гасіння пожеж відносяться: вода, пісок, повсть з войлоку, азбестові полотна або брезенту розмірами 11м, вогнегасники. Крім того, до засобів гасіння пожеж можна віднести пожежний інвентар – лопати, сокири, багри, ломи. Пожежний інвентар використовується для розбирання конструкцій, що горять в ході гасіння пожежі.

ВОГНЕГАСНИКИ

Вогнегасники поділяють на такі види:

а) хімічно-пінні ( ВХП) – заряджені водяним розчином лугу і кислоти, які при взаємодії утворюють хімічну піну ( в сучасний час не використовують);

б) повітряно-пінні (ВПП) – в них використовують водні розчини піноутворювача, а в якості робочого газу – азот, диоксид вуглецю або повітря;

в) вуглецево-кислотні (ВК) – заряджені диоксидом вуглецю;

г) аерозольні (ВА) – у них застосовують пароутворюючі засоби на основі галогенізованих вуглеводів;

д) порошкові (ВП) – у них використовують сухі порошки різної рецептури.

За способом викиду вогненної речовини вогнегасники поділяють на 3 групи. Те у яких викид вогнегасного засобу відбувається: 1) під тиском робочих газів, що утворюються в результаті хімічної реакції компонентів заряду; 2) під тиском самого вогнегасного заряду; 3) під тиском робочого газу, який міститься в окремому балончику.

Приведення до дії: шпилькою, підвішеною до ручки вогнегасника, прочистити сприск, а потім перекинути поворотну рукоятку штока на 180, однією рукою взятися за ручку, а другою за днище, перевернути вогнегасник догори дном і спрямувати струмінь піни на вогонь.

Термін придатності: придатність заряду перевіряють один раз на рік в пожежній частині.

Повітряно-пінні вогнегасники (ВПП)

Застосування: для гасіння різних речовин і матеріалів, за виключенням: а) електроустановок, що знаходяться під напругою, б) лужних металів, в) речовин і матеріалів, які не можна гасити водою (наприклад: металоорганічні сполуки) і які горять без доступу повітря.

Повітряно-пінний вогнегасник заряджений 4 – 6 % розчином піноутворювача ПУ-1.

Розрізняють три види повітряно-пінних вогнегасників: ручні, пересувні та стаціонарні.

На мал.2 зображено будову ручного вогнегасника ВПП-10, який забезпечує утворення високократної повітряно-механічної піни. Вогнегасна ефективність цих вогнегасників в 2,5 рази вища, ніж у хімічно-пінних, при однаковому об’ємі. Їх можна використовувати при температурі навколишнього повітря 5 - 50С.

М ал.4.1. Схема повітряно-пінного

вогнегасника (ВПП)

1 – балон із стиснутим газом,

2 – мембрана, 3 – шток,

4 – спусковий важіль,

5 – рукоятка,

6 –запобіжна мембрана, 7 –трубка,

8 – розпилювач, 9–розтруб,

10 – сітка,

11 – розчин піноутворювача,

12 – сифонна трубка.

Повітряно-пінні вогнегасники складаються із сталевого корпуса, кришки з запірно-пусковим пристроєм, сталевого балону з газом і сифонної трубки з насадкою для утворення повітряно-механічної піни.

Виштовхування заряду з корпуса вогнегасника здійснюється під тиском диоксиду вуглецю або іншого нейтрального газу, або повітря, яке знаходиться у сталевому балоні.

Приведення до дії: натиснути на спусковий важіль. Шток проколює мембрану балона і диоксид вуглецю, виходячи з нього, створює у вогнегаснику тиск, під дією якого розчин по сифонній трубці надходить у розпилювач, потім в розтруб з сіткою, де розчин змішується з повітрям і утворюється повітряно-механічна піна. В робочому стані вогнегасник треба тримати вертикально.

Вуглецево-кислотні вогнегасники (ВК)

Застосування: для гасіння небільших осередків горіння, різноманітних хімічних речовин і матеріалів за виключенням речовин, горіння яких відбувається без доступу повітря. Вогнегасники можуть бути використані для гасіння електроустановок, які знаходяться під напругою не вище 10 кВ. У ролі вогнегасного засобу у вогнегасниках знаходиться під тиском диоксид вуглецю. У порівнянні з іншими вогнегасними засобами диоксид вуглецю має ряд переваг: не проводить струм, не чинить ніякого залишкового впливу на навколишні предмети.

Мал.4.3. Схема вуглецево-кислотного вогнегасника (ВК)

1 – сталевий балон, 2 – сифонна трубка, 3 – вентиль, 4 – розтруб.

Гасіння снігоподібним диоксидом вуглецю базується на охолодженні об’єкта, який горить і зниженні процентного вмісту кисню в зоні горіння.

Вуглекислотні вогнегасники поділяються на: ручні, пересувні і стаціонарні. Ручний вогнегасник (мал.4.3) являє собою сталевий балон, у горловину якого на конусній різьбі загвинчено вентиль із сифонною трубкою. Запірний вентиль має запобіжний пристрій мембранного типу, який автоматично розряджає балон вогнегасника при підвищенні в ньому тиску вище допустимого.

Розтруб приєднаний до корпуса шарнірно або з’єднаний з корпусом вентиля за допомогою гнучкого шланга. Принцип дії вогнегасника полягає в

наступному: при відкриванні вентиля зріджений газ СО₂, який знаходиться під високим тиском (7 МПа), виливається в дифузор, де відбувається його різке розширення. При цьому температура потоку знижується до -78С. Рідкий СО₂ починає переходити в твердий стан і утворюється “сніг”. Частинки замерзлого СО₂, рідкого і газоподібного, утворюють туманоподібний струмінь.

Приведення до дії: взяти вогнегасник за ручку, повернути розтруб на осередок горіння і поворотом маховика проти годинникової стрілки до упору, відкрити запірний вентиль.

Термін придатності: якщо вага заряду вогнегасника зменшується більш ніж на 20% від паспортної, то він перезаряджається. Наявність вогнегасного заряду перевіряють шляхом періодичного зважування 1 раз на 3 місяці.

Порошкові вогнегасники (ВП)

Порошковий вогнегасник складається з корпусу 1, в якому знаходиться вогнегасяча речовина – порошок, балончик зі стиснутим газом 16, пристрої для пуску та тимчасовою зупинки дії вогнегасника, сифонної трубки 17 для відводу з вогнегасника порошку, розпилювача 6. Запірно-пусковий пристрій вогнегасника змонтований в кришці. Основними деталями пристрою є бойок, який руйнує мембрану балончика з газом, пружина привода бойка та спусковий механізм.

Принцип дії вогнегасника полягає в витисненні порошку з вогнегасника за рахунок тиску газів.

Порошок потрапляє на осередок займання, ізолює поверхню від кисню повітря. Крім цього, порошок містить речовини, які під дією теплоти розкладуються з утворенням вуглекислого газу, а також хімічні речовини, яки гальмують реакції горіння. В залежності від марки порошку вогнегасники можуть гасити як звичайні матеріали ( деревина, пластмаси, ЛЗР інші), а також лужні метали, газ, електрообладнання під напругою до 6 кВ. Відмітимо, що для гасіння пожеж в звичайних електромережах ( до 380 В) можливо використовувати будь-який тип порошків.

Мал. 4.5 Вогнегасник порошковий ВП-5

1-корпус; 2-ручка; 3-головка; 4-гайка накидна; 5-рукав;6-пістолет-розпилювач; 7-голка;8-шайба; 9-перехідник; 10-підхват голки; 11-запобіжна чека; 12- вісь; 13-штифт;14-кільце ущільнювальне; 15-кільце гумове;16-балон з робочим газом;17-трубка сифонна 18-трубка газопідвідна;19-кільце ущільнювальне; 20-пружина; 21-шайба упорна;22- кільце ущільнювальне.

Для приведення в дію вогнегасника слід підвести до осередку займання на відстані 1,5...2м. Від’єднати розпилювач від порошку та спрямувати його на осередок, зірвати пломбу, витягнути за кільце чеку, підняти ручку 2 до гори.

При цьому бойок зруйнує мембрану балончика з газом і газ вийде в корпус вогнегасника. В корпусі утворюється надлишковий тиск за рахунок якого порошок виштовхується скрізь сифонну трубку та розпилювач назовні. Характеристики вогнегасника дивись в таблиці Д 4.3. додатків. При роботі з вогнегасником слід запобігати потрапляння порошку в органи дихання та очі.

Догляд за вогнегасником полягає в періодичному (1 раз на півроку, рік) перевірці якості порошку та наявності газу в балончику. Для цього слід викрутити кришку вогнегасника, викрутити балончик з газом. Балончик перевіряють зважуванням, порошок на текучість – при струсу повинен коливатися як рідина. В порошку не повинно бути грудочок. При потребі порошок прогрівають при температурі до 60^оС, грудки розтирають. В процесі зберігання не рідше як раз в місяць слід струшувати порошок, щоб запобігти його злежуванню. Сучасна промисловість випускає ручні вогнегасники різного об’єму від 2 до 10 літрів. Вони відрізняються крім об’єму способом приведення до дії. Тому після придбання, слід ретельно вивчити інструкцію, яка розташована на корпусі вогнегасника. Окремі типи вогнегасників заповнюються газом під тиском одразу при зарядці. Для пуску таких вогнегасників потрібно стиснути два важили, один до одного, попередньо витягнути чеку. В цих вогнегасниках періодично контролюють наявність потрібного тиску.