26.Місцеві фінанси в економічній системі держави.Функціонування місцевих фінансів пов'язане із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих Рад та органів місцевого самоврядування.
Метою фінансової діяльності місцевих органів влади є задоволення суспільних інтересів і потреб та сприяння соціально-економічному розвитку регіону. Наявність завдань і функцій, що покладаються на місцеві органи влади, є об'єктивною причиною необхідності фінансів для цих органів влади. Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави і товарно-грошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.За своєю економічною сутністю місцеві фінанси - це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.
До складу місцевих фінансових ресурсів включають:
- фінансові ресурси місцевих органів влади (місцевий бюджет і цільові фонди);
- фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності.
29.роль домогосподарств у соціально-економічному розвитку суспільства.В економічній науці домогосподарству не завжди відводиться важливе місце. Проте домашнє господарство - це та клітина, яка живить всю національну економіку.Домогосподарство - це особа або група осіб, об'єднаних з метою забезпечення всього необхідного для життя, тобто об'єднаних спільним веденням господарства. Домогосподарство і сім'я - поняття близькі, але різні. Сім'я - це сукупність осіб, які проживають разом, об'єднані родинними зв'язками і загальним бюджетом. Домогосподарство жорсткіше прив'язане до територіальних меж і включає членів, які не є родичами. Однак сім'я - це не група індивідів, об'єднаних колом контрольних обов'язків. Це - тісна над індивідуальна спільність, зв'язана вузлами соціальних Норм і скріплена родинними зв'язками. Шлюбні контракти існують далеко не всюди і виступають лише однією із форм регулювання сімейних стосунків. Сім'я - соціальна основа домогосподарства.Домогосподарство виконує чотири основні функції у національній економіці:
1) постачальника ресурсів;
2) споживача ресурсів;
3) заощадника доходів;
4) інвестора доходів.
30. Економічна природа і сутність страхування.Страхування є одним з найважливіших елементів системи ринкових економічних відносин.
Страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі нас¬тання події, обумовленої договором або законом, суму виплати стра¬ховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпе¬чення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превен¬тивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестрахо¬вує частину останнього.
Передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб’єктів господарювання з одного боку, а з іншого – їх зацікавленість в переданні відповідальності за наслідки ризику спеціальним формуванням – страховим компаніям. Чим більше зацікавленість, тим більше потреба в страхуванні.
Мета страхування – це захист майнових інтересів юридичних і фізичних осіб.
Обєктивна економічна необхідність використання категрії страхування з метою страхового захисту суспільного виробництва обумовлена майновою самостійністю субєктів господарювання. Коли держава не має можливості адміністративно управляти народним господарством як одним цілим та широко розпоряджатися міжгосподарськими та міжтеріторіальними фінансовими ресурсами, найбільш ефективним і єдино можливим методом покриття збитку є його розподіл у просторі і часі між зацікавленими господарствами, а цей метод і є не що інше, як страхування.
Страховик – фін. установи, які створені у формі АТ, повних, командатних, або тов. з додатковою відповідальністю, які одержали ліцензію на проведення страхової діяльності.
Страхувальник – юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали з страховиками договори страхування.
Страхування виконує такі функції:
ризикову,
створення і використання страхових резервів (фондів),
заощадження коштів,
превентивну (попереджувальну).
31.страховий ринок і його структура.Страховий ринок - це частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього. Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.
32.характеристика інструментів фінансового ринку.Фінансові інструменти — різноманітні фінансові активи, які обертаються на ринку, є законними вимогами власників цих активів на отримання певного (як правило, грошового) доходу в майбутньому і за допомогою яких реалізуються операції на фінансовому ринку. Основними інструментами на фінансовому ринку є готівкові гроші, банківські кредити, цінні папери.Інструменти, що обслуговують фінансовий ринок, класифікують так.
За видами фінансових ринків:
а) інструменти кредитного ринку
б) інструменти фондового ринку
в) інструменти валютного ринку
г) інструменти ринку фінансових послуг
д) інструменти ринку золота (срібла, платини
За періодом обертання:
а) короткострокові фінансові інструменти (з періодом обігу до одного року), що обслуговують операції на ринку грошей;
б) довгострокові фінансові інструменти (з періодом обігу більше одного року),
За характером фінансових зобов'язань:
а) інструменти, додаткові фінансові зобов'язання за якими не виникають
б) боргові фінансові інструменти
в) пайові фінансові інструменти
За пріоритетною значимістю;
а) первинні фінансові інструменти
б) вторинні фінансові інструменти, або деривативи
За гарантованістю рівня дохідності:
а) фінансові інструменти з фіксованим доходом, які характеризують фінансові інструменти з гарантованим рівнем дохідності при їх погашенні;
б) фінансові інструменти з невизначеним доходом
За рівнем ризику:
а) безризикові фінансові інструменти
б) фінансові інструменти з низьким рівнем ризику
в) фінансові інструменти з помірним рівнем ризику
г) фінансові інструменти з високим рівнем ризику
д) фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику
33.Функції фінансового ринку.Фіна́нсовий ри́нок — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними з яких є:
1) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу,
державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих
грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;
2) реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація
процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців,
вкладників);
3) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із
метою їх ефективнішого використання;
4) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та
фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення
виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних
напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;
5) вплив на грошовий обіг та прискорення оборогу капіталу, що сприяє
активізації економічних процесів;
6) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;
7) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та
комерційних ризиків;
8) операції, пов'язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші
фінансові операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю;
9) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення
урядових та муніципальних цінних паперів;
10) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед
учасників економічного кругообігу.
34.форми та види страхування. Види страхування. Страхування - це такий вид необхідної суспільно корисної діяльності, за якої громадяни та організації заздалегідь страхуйут себе від несприятливих наслідків у сфері їх матеріальних та особистих нематеріальних благ шляхом внесення грошових внесків в особливий фонд спеціалізованої організації (страховика), що надає страхові послуги, а ця організація при настання зазначених наслідків виплачує за рахунок цього фонду страхувальнику чи іншій особі обумовлену суму.
1) Особисте страхування (ст. 934). Об'єкт - життя, здоров'я, досягнення певного віку або настання іншого страхового випадку в житті страхувальника).
2) Майнове страхування (ст. 929). Об'єкт - майнові інтереси (крім протиправних, участі в іграх, лотереях і парі, витрат, до яких особа може бути змушений з метою звільнення заручників - ст. 928), пов'язані:
- з страхуванням на випадок загибелі, нестачі, пошкодження майна (обов'язковий інтерес);
- з ризиком відповідальності за зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб;
- з ризиком відповідальності за порушення договору (своєї можливої відповідальності перед контрагентом). Договір укладається лише у випадках, передбачених законом;
- з підприємницьким ризиком (тільки самого підприємця);
- з ризиком виконання своїх зобов'язань перед страховиком страхувальником (перестрахування).
3) Спеціальні види страхування (ст. 970) регулюються відповідними правилами ЦК, якщо законом про ці види страхування не передбачено інше (zB., іноземних інвестицій від некомерційних ризиків, морське, медичне, банківських вкладів, пенсій).
Перша з них полягає в тому, що страховий фонд створюється в рамках окремого господарства чи підприємства (самострахування). Це децентралізована форма організації страхового фонду, що створюється в межах однієї господарської одиниці за рахунок власних ресурсів і тільки для своїх потреб.
Другою можливою формою страхування є централізована форма. Такий фонд є єдиним для певного кола господарств, він створюється в централізованому порядку з централізованих ресурсів, а не на основі внесків відповідних господарств.
35.Стратегія і тактика фінансового менеджменту.Фінансова діяльність підприємства — це швидкозмінюваний, динамічний процес, вона має здійснюватися з урахуванням можливих перспектив її розвитку.Стратегічний фінансовий менеджмент якраз і полягає у прогнозуванні напрямків фінансової діяльності на майбутнє, моделюванні параметрів розвитку фінансових процесів з урахуванням прогнозних змін факторів зовнішнього середовища.Основна мета загальної стратегії – забезпечення високих темпів економічного розвитку та підвищення конкурентної позиції підприємства.
36.суть та функціональне призначення міжнародних фінансів.Міжнародні фінанси — одна з основних форм міжнародних економічних відносин, функціонування і розвиток яких пов'язані з існуванням та обслуговуванням усього комплексу міжнародних зв'язків. Система міжнародних фінансових відносин складається між різними суб'єктами. Суб'єктами міжнародних фінансів є:
— держави;
— міжнародні організації;
— міжнародні фінансові інституції;
— юридичні особи, серед яких особливе місце займають транснаціональні корпорації (ТНК), транснаціональні банки (ТНБ), фінансово-кредитні інститути, біржі;
— фізичні особи.
Таким чином, міжнародні фінансові відносини є досить складною і розгалуженою системою руху валютно-фінансових потоків, які можна згрупувати за такими напрямами:
— взаємовідносини між суб'єктами господарювання різних країн;
— взаємовідносини держави з юридичними і фізичними особами інших країн;
— взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними фінансовими організаціями;
— взаємовідносини держави і суб'єктів господарювання з міжнародними фінансовими інституціями.За матеріально-речовим втіленням міжнародні фінанси часто ототожнюють із фондами фінансових ресурсів, що утворюються у результаті перерозподільних відносин і використовуються для забезпечення безперервності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення. Значною мірою це правильно, але дещо звужує розуміння міжнародних фінансів, обмежуючи їх виключно формуванням і використанням централізованих грошових фондів світових та регіональних міжнародних організацій і фінансових інституцій. Відповідно поза увагою залишаються канальний характер руху фінансових ресурсів, міжнародне переливання капіталів та їх перерозподіл між різними учасниками міжнародних економічних відносин.
37.функціонування міжнародного валютного ринку. Валю́тний ри́нок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.Суб’єкти валютного ринку — продавці, покупці, посередники.
Об’єкти валютного ринку — юридичні особи, зайняті у зовніш-ньоекономічній діяльності.Валютний ринок має свою структуру, яка включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Вони розрізня-ються за масштабами і характером валютних операцій, кількістю ва-лют, що продаються-купуються, рівнем правового регулювання.Міжнародний валютний ринок є найбільшим фінансовим ринком світу і займає важливе місце в забезпеченні взаємодії між складовими світового фінансового ринку.Особливість цього ринку полягає в тому, що він:
^ нематеріальний;
^ не мае конкретного місцезнаходження, единого центру;
^ механізм його функціонування — обмін валюти однієї країни на валюту іншої країни;
^ існує цілковита свобода моментального відкриття чи за-криття будь-якої позиції, можливість торгувати 24 години на до-бу в режимі оп Іаіп;
^ є міжбанківським ринком;
^ мае гнучку систему організації торгівлі та гнучку стратегію оплати за укладення угоди;
^ є одним з найліквідніших ринків завдяки можливості робо-ти на ньому з різними валютами;
^ завдяки процесу телекомунікації й інформатики є глобаль-ним, тобто розгорнутим у масштабі всього світу.Головні учасники міжнародного валютного ринку — комер-ційні банки, корпорації, які займаються міжнародною торгівлею, небанківські фінансові установи (фірми з управління активами, страхові компанії), центральні банки.
Центральною ланкою міжнародного валютного ринку є комер-ційні банки, оскільки більшість операцій з валютами передбачає обмін банківськими депозитами, деномінованими в різних валютах.
Основним товаром цього ринку є іноземна валюта в різних формах: валютні депозита, будь-які фінансові вимоги, позначені в іноземній валюті. Переважають на валютному ринку операції з валютними депозитами до запитання.