3. Утворення Генерального Секретаріату

15 червня 1917 р.Центральна Рада повідомила про утворення Генерального Секретаріату, котрий повинен був виконувати функції виконавчого органу.

До складу першого Генерального Секретаріату входили голова (ним став В. Винниченко, який одночасно виконував обов'язки генерального секретаря внутрішніх справ), 8 генеральних секретарів (фінансів -X. Барановський, міжнаціональних справ - С. Єфремов, військових справ - С. Петлюра, земельних справ - Б. Мар-тос, судових справ - В. Садовський, продовольчих справ -Н. Стасюк, народної освіти - І. Стешенко) і генеральний писар (П. Христюк).

У першому складі Генерального Секретаріату чисельно пере­важали члени УСДРП, у той час як у складі Центральної Ради найбільш численною була УПСР.

4. Загострення стосунків із Тимчасовим урядом.

Придушення заколоту Корнілова не стабілізувало становище.

Розгорталася страйкова боротьба. Ширився селянський рух.

За таких умов Тимчасовий уряд Росії, щоб підняти свій авторитет, 1 вересняоголосивРосію республікою і призначив на листопад вибо­ри в Установчі збори.

Для зміцнення виконавчої влади було створеноДиректорію з п'яти осіб:

• Керенський,

• Нікітін,

• Терещенко,

• адмірал Вердеровський,

• генерал Верховський.

14 вересня 1917 р. розпочала роботу демократична нарада, де було сформовано Тимчасову раду Республіки — із функціями передпарла­менту — органу, перед яким уряд мав звітувати до відкриття Уста­новчих зборів.

Представники УЦР взяли участь у роботі Демократичної наради і знову поставили перед Тимчасовим урядом свої вимоги.

5.IiiУніверсал і проголошення Української Народної Республіки (унр)

Широка підтримка більшовицьких соціально-економічних перетворень українським селянством і загроза втрати популяр­ності Центральною Радою посилили позиції в ній діяча на чолі з В. Винниченко, котрі домагалися проведення реформ по типу більшовицьких.

Їм вдалося подолати опір М. Грушевського, котрий вважав, що соціальні реформи відвернуть від україн­ської революції поміщицькі і буржуазні кола і тим спричинять розкол нації.

7 (20 за н. ст.) листопада 1917 р.Центральна Рада прийняла свій ІІІ Універсал.

У ньому говорилося:

• До Установчих Зборів вся влада в Україні переходить до УЦР і Гене­рального Секретаріату.

• Територія УНР визначалася у межах Київщини, Поділля, Волині, Чер­нігівщини, Полтавщини, Харківщини, Катеринославщини, Херсонщини, Таврії (без Криму).Остаточні кордони УНР, а також прилучення частини Курщи­ни, Холмщини, Вороніжчини, так і суміжних областей, де більшість населення українське «має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів».

• Скасовувалося право власності на землю поміщиків та інших нетрудо­вих господарств, а також на удільні, монастирські, кабінетні та церковні.

Земля проголошувалася власністю народу і передавалася йому без ви­купу; негайне прийняття закону про порядок користування земель обраними Земельними комітетами до Українських Установчих зборів.

• Встановлювався 8-годинний робочий день для робітників.

• Встановлення разом з робітниками державного контролю над продук­цією в Україні, її виробництвом і розподілом;.

• Негайно розпочати мирні переговори.

• Проголошувалося скасування смертної кари.

• Надання повної амністії всім політичним в'язням і засудженим.

• Декларувалась реформа судочинства, «привести його до згоди з правними поняттями народу».

• «Вжити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого само­врядування».

Проголошувалися свобода слова, друку, віросповідань, зібрань, страйків, недоторканість помешкання, можливість вживання різних місцевих мов у зносинах з усіма установами.

• Надавалась національно-персональна автономія росіянам, євреям і по­лякам та ін.

• Наголошувалася особлива увага до проблеми продовольства.

Призначено на 9 січня 1918 р. (27 грудня 1917 р.) вибори до Україн­ських Установчих зборів. їх скликання — 22(9) січня 1918 р,

Таким чином, були викладені конституційні основи дер­жави, хоча вона і залишалася у федеративному зв'язку з Росією.

Центральна Рада звернулася до всіх народів Росії із пропозицією створювати соціалістичні республіки, які були б об'єднані у федерацію демократичних держав.

Проголошення УНР IIIУніверсалом стало видатною історич­ною подією, що знаменувало відродження української держав­ності в XXст.

Придушення заколоту Корнілова не стабілізувало становище.

Розгорталася страйкова боротьба. Ширився селянський рух.

За таких умов Тимчасовий уряд Росії, щоб підняти свій авторитет, 1 вересня оголосив Росію республікою і призначив на листопад вибо­ри в Установчі збори.

Для зміцнення виконавчої влади було створено Директорію з п'яти осіб:

• Керенський,

• Нікітін,

• Терещенко,

• адмірал Вердеровський,

• генерал Верховський.

14 вересня 1917 р. розпочала роботу демократична нарада, де було сформовано Тимчасову раду Республіки — із функціями передпарла­менту — органу, перед яким уряд мав звітувати до відкриття Уста­новчих зборів.

Представники УЦР взяли участь у роботі Демократичної наради і знову поставили перед Тимчасовим урядом свої вимоги.

Позиція української делегації на засіданні Демократичної наради (передпарламент) у Петрограді (вересень 1917 р.)

• Передання всіх поміщицьких, монастирських і церковних зе­мельу завідування земельних комітетів;

• Заведення контролю державного й крайового над продукцією й розподіленням;

• Оподаткування великого капіталу й майна та конфіскація воєн­них прибутків на користь окремих країв і цілої держави;

• Призначення рішучих заходів щодо укладення миру, для чого негайно випередити союзників у справі відкриття мирних перего­ворів;

• СкликанняУстановчих зборів у призначений час без дальших зволікань;

• Признання за всіма націями правана нічим не обмежене само­визначення;

• Скликання кожною нацією та краєм, які того домагаються, на­ціонально-крайових суверенних Установчих зборів;

• Передача всієї повноти влади в Україні в руки Української Цен­тральної Ради та її Генерального Секретаріату, складеного на основі статуту 29 липня.

У відповідь на такі вимоги представники УЦР почули вже тради­ційну відповідь: питання про автономію України повинні вирішити Установчі збори.

Розуміючи, що подальше зволікання з наведенням ладу в Україні лише погіршить становище, 7 жовтня (24 вересня) 1917 р. Генеральний Секретаріат одностороннім актом повідомив про вступ в управління Україною.

У відповідь міністр юстиції Тимчасо­вого урядурозпочав підготовку судового процесу проти Центральної Ради та Генерального Секретаріату, звинувативши їх у державній зраді, й наказав київській прокуратурі притягти секретарів до судо­вої відповідальності.

Для роз'яснень до Петрограда були викликані члени Генерально­го Секретаріату. Ходили навіть чутки, що Тимчасовий уряд планує арештувати секретарів, коли вони прибудуть до столиці.

У жовтні 1917 р. УЦРвзяла курс на скликання Всеукраїнських установчих зборів. Після цього В. Винниченко отримав розпоря­дження «безвідкладно виїхати до Петрограду для особистих пояснень з приводу повідомлень про агітацію в Україні на користь скликання суверенних Установчих зборів».

У разі відмови їхати командуючий Київським військовим округом отримав директиву розпустити УЦР і Генеральний Секретаріат.

7 листопада (25 жовтня) 1917 р. В. Вин­ниченко поїхав у Петроград (саме в цей день більшовики здійснили переворот, поваливши Тимчасовий уряд Росії).

Конфлікт УЦР і ТУ не набув подальшого розвиток, оскільки остан­ній зник з політичної арени.

Погіршення становища в країні сприяло зростанню авторитета більшовиків, які у своїх демагогічних заявах обіцяли народу все те, про що він мріяв.

Починаючи з 28 (15) вересня, Ленін, перебуваючи в підпіллі, звертався до керівництва і членів партії з листами про не­обхідність негайної підготовки збройного повстання: «Беріть владу негайно!», «Зволікання — це смерть!».

8 жовтня (25 вересня) головою Петроградської ради став Л. Троцький, який отримав змогу широко пропагувати свої ідеї про передачу влади радам, гору в яких стали брати більшовики.

Із наступного місяця більшовики приступили до безпосередньої підготовки повстання проти Тимчасового уряду.