Михайло Сергійович Грушевський

Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934 рр.) був одним із провідних діячів Української революції 1917-1920 рр.

Він народився 29 вересня 1866 р. у Холмі в сім'ї вчителя гімназії.

У 1880 р. вступив у Тифліську гімназію, захоплю­вався українською історією і літературою.

У 1886-1890 рр., будучи студентом Київського університету, вступив до Київ­ської української громади.

По закінченні історико-філологічного факультету Київського університету захистив магістерську дисертацію «Барське староство».

У 1894 р. очолив кафедру всесвітньої історії Львівського університету, де почав читати історію України.

З 1897 р. - голова Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка. Наполягав на єдності всіх періодів істо­рії України, а головною силою історії вважав народ.

Напи­сав багатотомну «Історію України - Руси». Дружив з І. Франком.

Вступив до Української національно-демократичної партії.

Після революції 1905 р. повернувся до Києва і очолив Україн­ське наукове товариство.

Він був одним з ініціаторів і організа­торів Товариства українських поступовців.

У 1914 р., на почат­ку війни, як австро-угорський підданий він був висланий цар­ським урядом до Симбірська, у 1916 р. переїхав до Москви, у березні 1917 р. повернувся до Києва.

Від ідеї автономії від­мовився після початку війни радянської Росії проти УНР. Бачив Україну народною республікою з розвинутою промис­ловою і сільськогосподарською країною з високим рівнем культури, освіти і науки.

Був обраний першим Президентом УНР.

З березня 1919 р. знаходився за кордоном (Чехо-Словаччина, Франція, Німеччина, Швейцарія).

У 1924 р. М. Грушевський повернувся в Україну. Його обрали до УАН, де він продовжив широку наукову роботу.

Знаходився під постійним контролем органів ДПУ, проти нього висувалися обвинувачення в діяльності вигаданої контрреволюційної організації (Український Національний центр), але він був звільнений від слідства.

І, іі Універсали цр.

В квітні 1917 р. у Києвівідбувся Український Національний Конгрес.

На нього прибуло близько 900 делегатіввід різних політичних партій і організацій - селянських, вій­ськових, культурницьких і т.д.

Конгрес висунув вимогу національно-територіальної автономії України в складі Росії.

Головою Центральної Ради Конгрес обрав М. Грушевського, а його заступниками — С. Єфремова і В. Винниченка.

Після Конгресу для ведення поточної роботи був створений Виконавчий комітет Центральної Ради (Мала Рада).

І Універсал став наслідком тримісячних переговорів із Тимчасовим урядом, що відмовлявся визнати право України на автономію.

Виконуючи вимоги мітингів, рекомендації з'їз­дів, 10 червня 1917 р. Комітет (Мала Рада) прийняв І Універсал Центральної Радидо українського народу, у якому було прого­лошено: «Відтепер самі будемо будувати наше життя», тобто була проголошена автономія України (у складі Росії).

1. Основні положення і Універсалу уцр

2. «Однині самі будемо творити наше життя». Розбудова України «не одділяючись від усієї Росії».

3. УЦР — найвищий державний орган України.

4. Заклик до переобрання місцевої адміністрації, заміна п на представни­ків, прихильних до української справи.

5. Запросити до спільної праці національні меншими, визначивши їхні права, визнала їх вільний розвиток на території України.

Висловлювалась надія, що в самостійній побудові нового життя візьмуть участі, і неукраїнські народи, що проживають в Україні.