Реїфікація проти трансцендування

В.В. Кизима:

Феномен реификации задает периметр философских границ, следовательно сущность философии, и отличие ее от метафизики. Этот процесс заслуживает специального обозначения — «трансцендентизм». Именно трансцендентизм является линией демаркации между философией и метафизикой. Данное положение можно рассматривать в качестве принципиального решения задачи, которую современная философия не только не решила, но и должным образом еще не поставила. Вся прежняя культура есть культура возникновения, развития и смены трансцендентизмов. В этом ее смысл, достигнутое ее корифеями величие и в этом же ее трагедия, завершающаяся философской катастрофой сегодня.

Драматизм метафизики состоял в том, что попытки ее развития рано или поздно вырождались в изобретение очередных универсальных, то есть все «объяснявших» сущностей-трансцендентизмов

27

(Кизима В.В. Введение в метафизику тотальности (к критике трансцендентизма) // Totallogy-XXI (другий і третій випуски). Постнекласичні дослідження. - Київ: ЦГО НАН України, 1999. – С. 16-116)

Редукціонізм та реїфікація та їхні теоретичні наслідки для психології

В. Франкл:

Редукционизм со своей тенденцией реификации, овеществления и деперсонализации человека действует на руку экзистенциальному вакууму.

(С. 47)

(Франкл В. Человек в поисках смысла: Сборник: Пер. с англ., и нем./Общ. ред. Л. Я. Гозмана и Д. А. Леонтьева; вст. ст. Д. А. Леонтьева.— М.: Прогресс, 1990.— 368с.)

- Для суспільного життя

В.І. Ярошовець:

На думку Джеймісона, базовою тенденцією капіталізму є товарна реіфікація. Вона характеризує такий спосіб виробництва, в якому відбувається заміна споживчої вартості на товарну і перетворення в товарну вартість будь-яких проявів соціального життя. Виникнення постмодернізму тісно пов'язане з появою нового типу капіталізму, коли товарна реіфікація захоплює останнє та найцінніше — мистецтво, Несвідоме і Природу. Тому постмодернізм знаменує собою, по-перше, кінець стилю в мистецтві та, по-друге, руйнування класичного суб'єкта.

С. 192

(Ярошовець В.І. Історія філософії: від структуралізму до постмодернізму. Підручник. — К.: Знання України, 2004. - 214 с.)

Перспективи

Ф. Е. Василюк: …наиболее актуальными и целительными для нашей психологии являются психотехнические исследования, что их значение вовсе не сводится к разработке эффективных методов и приемов влияния на человеческое сознание, но состоит, прежде всего, в выработке общепсихологической методологии. Методологическая миссия психотехники определяется не только внешними факторами — массовым распространением психологических практик, порождающим соответствующий социальный заказ, но и внутренними тенденциями самой психологической науки. Последнее кажется особенно важным — убедиться, что психотехника есть не просто частная прикладная дисциплина, но — общепсихологическая методология, причем методология, не навязанная извне обстоятельствами, а присущая отечественной психологии как своего рода «генетическая программа».

(Василюк Ф. Е. Методологический анализ в психологии. М.: МГППУ; Смысл, 2003.—240 с.)

Висновок

Субстантивація й реїфікація психічних феноменів нехтує тією фундаментальною обставиною, що психічне – атрибут високоорганізованої матерії, її невід'ємна сутнісна властивість, притаманна лише носіям вищим формам біологічної форми руху матерії соціальної форми руху матерії якісна відмінність якої призводить до якісної відмінності між тваринною і людською психікою.

Зазначені логічко-семантичні процедури ведуть до концептуальних аберацій психологічної термінології і ускладнюють процес предметного самовизначення, методологічного самозабезпечення і теоретичного самоконституювання психологічної науки.

Знання теоретичних наслідків субстантивації і реїфікації предметного світу психології допоможе моїм сьогоднішнім слухачам уникати цих неболіків і успішніше, ніж їхні попередники, вирішувати світоглядні і методологічні проблеми психологічної науки.

Эксперемент Соколянского-Мещерякова, (Соколянский, 1949) отрефлексированный Э.В. Ильековым.