Теоретичні основи фінансового менеджменту.

1. Сутність фінансового менеджменту.

2. Функції!принципи фінансового менеджменту.

3. Мета, завдання фінансового менеджменту.

4. Фианоовий механвмупрашінняпідприємством.

5. Системазабезпеченняфінансового менеджменту.

1.Сутність фінансового менеджменту.

Управління як самостійна діяльність існувало протягом всієї історії суспільного виробництва та розвину виробництва. Можна сказати, що управління існувало з того часу, юли у людей виникла потребау спільній діяльності.

Фінансовий менеджмент як наука і навчальна дисципліна вперше заявив про себе наприкінці 90- хроківХІХ століття. В історії його розвитку можнавиділити декілька етапів.

1. етап. Кінець 90-х років XIX ст. - ЗО рот XX ап. На цьому етапі головними проблемами, які намагалися вирішити задопомошю фінансового менеджменту, стали:

• розширення фірм шлж ом створення відкритих акціонерних товариств із відповідним залученням додаткового капіталу задопомогою емісіїцінних паперів;

• правові аспекти злиття та подрбнення компаній.

  2. етап. 30-40 рр. XX ст. Характерною ознакою цього періоду стала депресія, яка охопила економіку США та інших іфаїн Заходу. Численні банфутства змусили підприємців шукати заооби зберегти капітал, мінімізувати втрати та три мати плато спроможність фрми.

  3. етап. 40-60 рр. XX ст. Цей етап характеризують вихід із депресії та початок швидкою економнного зростання. Головну увагу у фінансовому менеджменті приділяють поіращенню управління акіивами, підвищенню рентабельності підприємств. За допомогою впровадження методів фінансового аналізу, еюномію-математичного моделювання і розширення застосування комп'ютерної техніки якісно підвищено рівень фінансового планування і прогнозування, управління запасами іт. ін.

  4. етап. 60-70 рр. XX ст. В цей період на шляху пошуіу джерел поповнення капіталу та оптимізації його ярукіури найбільш визначними напрямами у розвитку теорії фінансового менеджменту стали створ шня« теорії портфеля цінних паперів» таоптимізація методів фінансування.

Уетап. 70-90 рр. XX ст. Розширено масштабність фінансового аналізу зурахуванням інфляції та її наслідків у прийнятті ділових рішень. Значно зменшується вплив держави на фінансово-кредитні установи, що сприяє утюренню великих фінансових корпорацій, діяльність яких спрямовано на обслуговування галузей економіки. Зростає знмущість світових фінансових ринків. У прийнятті фінансових рішень широю застосовують економію-математичні методи, комп'ютерну техніку, що по сил ю є о бгру нто ван ість цих р іш єн ь.

VI етап. Сучасний етап. Роль фінансового менеджменту як системи знань і вмінь щодо вибору управлінських рішень, спрямованих назростання вартості бізнесу, значно зросла. Знання з фінансового менеджменту тепер потрібні не лише фінансистам, але й керівникам служб маркетингу, виробничих підрозділів тощо. Основну увагу менеджери тепер приділяють пошуіу шляхів ефективного використання обмежених фінансових ресурсів та інвестуванню юштів у найменш ризик)вані виоою- прибутюві проекти. Акцент роблять на оптимізацію струкіури капіталу та проведення виваженої розподільчої полпики. Актуальними стають і проблеми довго сіро ко вого планування, використання нових фінансових інструментів, оцінювання впливу на діяльність вітчизняних підприємств міжнародних фінансів.

Отже, фінансовий менеджмент - це наука, що динамнно розвивається, і її досягнення досить швидю впроваджують у пракіиіу, тож без знань фінансового менеджменту діяльність менеджерів суч асних п ідприємств н авр яд чи буде вд алою.

Передумовою фінансового менеджменту бувдосить виоокий рівеньрозштіу еюномнноїнауки в ціло му. Теореіичніоснови фінансового менеджменту були сфор мо ван і нао снові таких теорій:

1. теорія портфелю;

2. теорія струкіури капіталу;

3. теорія дивідендів;

4. теорія асиметричної інформації;

5. те§р ія агентських відносин.

Теорія портфеля (Г.Марковіц)

Теор ія фунту єгься наосноших припущеннях:

1. задиа побудови ефективного портфеля грунтується на двох основних засадах: ризик і дохідність;

2. інвестиційний портфель формується із ризиювих активів;

3. інвесторобираєменшризиювіакшви;

4. розподіл ймовірностей для портфеля цінних паперів вважається нормальним;

5. визняення дохідності таризиювосгі інвестиційного портфеля відбувається впродовжоднош часового переду.

При форму ванн і портфеля важливим є процес його диверсифікації- процес збільшення кількості видів цінних паперів у портфелі, результатом якого є зменшення його ризику без зменшення його очітуваної доходность

Теорії структури капіталу

Структура капіталу - це співвідношення власного і залученого капіталу на певний період, яке характеризує ступігьризиіу інвестування фінансових ресурсіву підприємство.

Теорії виникали поетапно:

1. Гпотеза Міллера-Модільяні. Структура капіталу не впливає на його вартість. Вартість капіталу корпорації визначається виюіючно потоюм її прибулу, який залежить від інвестицій. Вводиться поняття фінансового левериджу. Модель ММ показує, що якщо ринкова вартість боргу корпорації підвищується, то відповідно на цю ж суму знинуєгься вартість оплаченого капіталу. Тому наринюву вартість усього капіталу його структура не впливає. Проте гїіотеза не враховувала брокерських витрат, умов ризику, податкових умов, витрат кбрпорації, пов'язаних зі спаданням економічної активності, банкрутством ітп.

2. ЕАльтман у свої теорії, що прийшла на зміну теорії ММ висунув припущення, що коли компанія входить у смугу фінансових ускладнень, то витрати наподолання фінансових невдя, втому числі банкрутства, часто перевищують 20% вартості корпорації. Чим більший борг, тим швидше компанія втрачає ліквідність і можливість отримати нові позики для покращення свого фінансового становища.

3. Теорія Г Дональд со на ("субординаціїджерел") висуваєряд положень:

• фірми мають виюристовувати насамперед внутрішні джерела фінансування: амортизацію та нерозподілений прибуток;

• при визначенні частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, необхідно виходити з можливостей майбутнії інвестицій та майбутніх грошових потоків;

•— в коротко строю во му періодірозмір дивідендівне можливо змінити;

• при залученні додаткових джерел фінансування капіталу повинна бути певна послідовність: банківські позики, випускоблігацій і востанню чергу додатюва емісія акцій.

Теорії дивідендно І політики

Основною метою дивідендної політики є встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням прибулу власниками фірми та майбутнім »'зростанням.

1. Теорія незалежності дивідендів (Міллер-Модільяні): дивідендна політика не робить ніякого впливу нінаринюву вартість підприємства (ціпу акцій), нінадобробут власників.

2. Теорія переваги дивіденд »(Гордо н іЛінтнер) кожна одиниця поточного доходу (вигашеного у формі дивідендів) через те, що юна "очищена від ризику" коштує більше, ніж дохід, вкладений у майбутнє. Отже, максимізації дивідендних виплат приділяютьбільшеуваги, ніж капітал ізації прибулу.

3. Теорія оптимізації дивідендів. Оподаткування поточних доходів у формі одержуваних дивідендів вище, ніж майбутніх (з урахуванням фактору вартості грошей у часі). Отже, дивідендна полпика повинна забезпечувати мінімізаціо дивідендів і відповідно максимваціо капітал во ваного прибутку для тог, щоб одержати найвищий захист су гупно то доходу власників.

4. Сигнальна теорія дивідендів. Рістрівнядивідендних виплат визняає автоматичне зростання реальної іринювої вартості акцій. Крім того, виплата високих дивідендів свідчить про те, що компанія перебуваєнапідйомііочігуєістотнезростанняприбутку в майбутньому періоді.

5. Теорія відповідностідивідендноїполітики складу акціонерів. Компанія повинна здійснювати таку дивідендну поліпну, яка відповідаєочікуваннямбільшості акціонерів, к менталітету.

Теорія асиметричної інформації (С.Майер)

Управляючікорпорацією мають повнішу інформаціо,ніж інвестори.

2

г~

Ек;

Процес прийняття рішень концентруєтеся на показниках нерозподіленого прибутку і випусіу нових облігацій. Якщо такі рішення приносять добрі новини, то інвестори платитимуть за акції корпорації більше. Тому менеджери, що управляють компанією мояуть в деякій мірі "вигривляти" ін фор мац іо, або приховувати деяку їїчасіину.

На пракіиці теорія агентських відносин проявляється у тому, що менеджери діоть не в інтересах акціонерів, оскільки к основним мотивом природно є ік власні інтереси, які часто не спінпадяоть з інтересами акціонерів. У менеджерів є багато причин, щоб дозволяти корпораціям зростати, перевищуючи оптимальні розміри. Зростання збільшує ікню владу, а також відсоток компенсаційних виплатменеджменту.

Фінансовий менеджмент - це система управлння виробництвом, процес управлння форму ванням, розподілом і виюристанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання таоптимізації обороту його грошових коштів.

Предметом фінансового менеджменту є процеси та явища, що відбуваються у фінансовій діяльностіпідприємства, іїрезультати танаслідки розподілу- споживання (дивіденди) або капіталізація прибутку.

На сьогодніпній день об'єктом управлння у фінансовому менеджменті є формування і використання всіх видів фінансових ресурсів, у тому числі грошових коштів, інвестицій, основних та оборотних активів,організаціяпоточноїроботи на підприємстві.

Отже, об'єктами фінансового менеджменту є:

1. управлінняакіивами;

2. управління капіталом;

3. управління інвестиціями;

4. управліннягрошовими потоками;

5. у правління фінансовими ризиками тапопередженнябанкрутства;

6. управління прибуткам підприємства.