41. Аналіз ефективності діяльності працівників банку

Оскільки оплата праці є найголовнішим компонентом непроцентних видатків банку, то продуктивність роботи працівників, що вимірюється як через витрати на їх утримання, так і через їх чисельність, може свідчити про ефективність роботи самого банку. Однак слід враховувати, що у поточний період економія на зарплаті через її значне скорочення (або скорочення чисельності працівників) може призвести до зниження якості та мотивації роботи, а звідси — до зниження через деякий час ефективності роботи банку.

Продуктивність роботи працівників банку розраховується за такою формулою: П = Доходи банку / Середньооблікова чисельність працівників.

Показник продуктивності працівників банку аналізується через порівняння його з плановим показником, а також з аналогічним показником відповідного періоду минулого звітного року або з аналогічними показниками інших банків. При цьому необхідно звернути увагу на те, що ці показники суттєво різнитимуться в разі порівняння банків з невеликою кількістю працівників (але з високою заробітною платою) і банків з великою чисельністю низькокваліфікованих працівників (з низькою заробітною платою) істотно різняться. Тому для порівняння застосовується показник окупності витрат на утримання персоналу (Кокуп): Кокуп = Чистий прибуток / Витрати на утримання працівників.

Цим коефіцієнтом вимірюється окупність витрат на утримання працівників банку. Він показує чистий ефект від рішень щодо мотивації роботи працівників незалежно від того, чи ці рішення передбачають використання працівників низької кваліфікації та відповідно з низькою заробітною платою, чи спрямовані на високі видатки для висококваліфікованих працівників. Наведені показники, крім порівняння з показниками інших банків, також аналізуються і в динаміці.

На зміну їх величини впливають: сума чистого прибутку; сума видатків на утримання персоналу; чисельність працівників.

Кількісний вимір впливу наведених показників на коефіцієнти ефективності роботи працівників банку можна здійснити за допомогою способу ланцюгових підстановок.

41. Аналіз прибутковості окремих банківських продуктів, клієнтів, ринків

Аналіз прибутків у розрізі окремих банківських продуктів, окремих клієнтів та ринків дає можливість керівництву банку правильно сформувати стратегію розвитку та сконцентрувати ресурси на прибуткових напрямах діяльності.

Найбільш методологічно складною частиною аналізу прибутків банківських продуктів є визначення їх собівартості. Якщо сучасний облік у банках дає можливість розрахувати доходи та прямі витрати, пов’язані з банківськими продуктами, то непрямі витрати, передусім загальноадміністративні, що припадають на окремі банківські продукти, визначити досить складно. Лише після їх розрахунку (найчастіше вони розподіляються пропорційно питомій вазі прямих витрат на продукт у загальній сумі прямих витрат банку або доходів у загальній сумі доходів) можна розрахувати прибуток (або збиток) від конкретного банківського продукту.

Плануючи обсяги прибутків від впровадження нових послуг, необхідно обрахувати планові доходи та витрати на даний банківський продукт. При цьому капітальні витрати переносяться на собівартість частинами, згідно з нормами амортизації, а поточні витрати будуть складатися з прямих та непрямих:

П_п = Д_п – (НА · К + В_п),

де П_п — плановий прибуток від нової послуги; Д_п — плановий дохід від послуги; НА — норма амортизації капітальних вкладень на дану послугу; К — капітальні вкладення на дану послугу; В_п — планові поточні витрати на дану послугу.

Строк окупності продукту (точка беззбитковості) визначається за формулою:

Т = П_п / К,

де Т — термін окупності проекту впровадження нового банківського продукту; К — капітальні вкладення.

При цьому слід врахувати додатковий ефект, що може з’яви­тися при наданні інших послуг: додаткові доходи від «крос-продажу» інших послуг, зменшення витрат на інші послуги (наприклад, банкомати зменшують потреби банку в машинах для перерахунку банкнот).

З погляду прибутковості банк підрозділяє свої продукти на три основні групи: «зоряні», тобто перспективні. До таких продуктів більшість банків відносить пластикові технології; «прибуткові» — ті, що приносять значні поточні прибутки (наприклад, кредитні операції, здійснення розрахунків клієнтів); «збиткові» — ті, що дають поточні збитки, або можуть бути збитковими найближчим часом. В окремих випадках банк може мати збитки на окремих продуктах, якщо вони утримують важливу клієнтуру та дають можливість «крос-продажу» інших, прибуткових, продуктів.

Аналіз прибутковості обслуговування клієнтів дає можливість визначити її за особливо важливими для банку клієнтами, підібрати для них необхідні і водночас прибуткові для банку продукти. Якщо всі клієнти приносять для банку приблизно однакові прибут­ки, то банку слід розвивати стратегію «масового» їх обслуговування. Якщо більшу масу прибутків дають окремі клієнти, то необхідно розвивати індивідуальні підходи до їх обслуговування.

Прибуток від обслуговування клієнта розраховується за тією самою схемою, що і від надання банківського продукту. Специфіка розрахунку полягає в тому, що до складу доходів від обслуговування клієнта слід включити додаткові чисті доходи, які розраховуються як різниця між доходом, який може отримати банк від використання ресурсів, створених клієнтом, та сплачених йому відсотків за користування залишками його коштів:

Д_чд = В_к · З – В_с,

де Д_чд — додатковий чистий дохід від користування залишками коштів на рахунках клієнта; В_к — середня відсоткова ставка за активними операціями у валюті (валютах), в якій клієнт тримає кошти (відсотки / 100); З — середньодобовий залишок коштів на рахунку(ах) клієнта у відповідній валюті, грн; В_с — сплачені клієнту відсотки за користування його коштами за відповідний період, грн.