Види юридичних осіб за цивільним законодавством України Бакай д.Р. Пб-33
ЗМІСТ
ВСТУП 6
1. Доктринальне визначення видів юридичних осіб. 9
2. Законодавче визначення видів юридичних осіб 17
3. Проблемні питання визначення видів юридичних осіб та шляхи їх усунення 24
ВИСНОВКИ 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової економіки важливим є питання, наскільки ефективно держава братиме участь в цивільних відносинах, здійснюватиме своє право власності. Державна власність та державний сектор економіки будуть і в майбутньому відігравати значну роль у забезпеченні загальносуспільних потреб. Проблеми в управлінні державним майном багато в чому зумовлені відсутністю ефективного механізму здійснення такого управління, в тому числі і через визначення суб’єктів цивільних правовідносин, які реалізують функції управління. Однією з правових форм участі держави в цивільних відносинах є створення нею юридичних осіб. В тих галузях, в яких держава покликана виконувати загальносуспільні, найважливіші соціальні функції діють, засновані нею юридичні особи публічного права. В сферах, де держава повинна бути активним учасником ринкових відносин повинні діяти юридичні особи приватного права, засновані державою. Тому необхідно з'ясувати правовий статус створених державою юридичних осіб і на основі цього змоделювати такі організаційно-правові форми цих юридичних осіб, які б відповідали сучасним соціально-економічним і правовим умовам.
Правовий статус юридичних осіб, недостатньо врегульований в законодавстві України. Нечисленні норми Цивільного кодексу України лише в загальних рисах констатують право держави на створення юридичних осіб, право цих юридичних осіб здійснювати діяльність, торкаються питання розмежування відповідальності між державою та юридичною особою. Інші ж норми Цивільного кодексу України є бланкетними і відсилають до інших нормативних актів, зокрема, щодо правового статусу юридичних осіб публічного права.
Норми Господарського кодексу України хоча також регулюють статус юридичних осіб , проте, часто суперечать положенням Цивільного кодексу України, що не сприяє єдності правового регулювання відносин за участю юридичних осіб. Більш того, як показує практика, реальний зміст діяльності юридичних осіб часто не відповідає законодавчо встановленим організаційно-правовим формам в яких створювалися такі особи, що спонукає до пошуку нових ефективних форм їх функціонування.
Правовий статус юридичних осіб був в достатній мірі предметом дослідження вчених-правознавців в радянський період. Що стосується дослідження правового статусу окремих видів цих осіб в період української державності, то є робота І. М. Бондаренко «Правова регламентація господарської діяльності казенних підприємств», 2001 року. В українській правовій науці відсутні спеціальні роботи з комплексного дослідження правового статусу юридичних осіб, зокрема, після прийняття Цивільного та Господарського кодексів України. Це зумовлює необхідність і актуальність дослідження правового статусу юридичних осіб в сучасних умовах.
Метою роботи є визначення, характеристика окремих видів та вдосконалення правового статусу юридичних осіб та розробка конкретних пропозицій до законодавства яке регулює правовий статус цих юридичних осіб.
Для досягнення даної мети видавалось необхідним вирішити наступні завдання:
- визначити та дослідити елементи правового статусу юридичних осіб;
- з’ясувати обсяг правоздатності юридичних осіб;
- проаналізувати порядок створення і припинення юридичних осіб;
- виокремити основні критерії згідно яких запропонувати класифікацію юридичних осіб;
- з’ясувати правовий режим майна юридичних осіб приватного права, та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства;
- з’ясувати характер майнової відповідальності, яку повинні нести юридичні особи, засновані державою за своїми зобов’язаннями та випадки субсидіарної відповідальності держави;
- визначити види юридичних осіб та обґрунтувати їх організаційно-правові форми.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу створення і правового статусу юридичних осіб.
Предметом дослідження є правовий статус юридичних осіб та їх основні види.
Методологічну основу дослідження становлять дві групи методів: загальнонаукові (історичний, системний, аналізу, синтезу) та спеціальні (формально-логічний, порівняльно-правовий). За допомогою формально-логічного та історичного методів досліджувалися процеси становлення і розвитку вчення про юридичну особу, поняття окремих видів юридичних осіб.
Системний метод використовувався для дослідження окремих елементів правового статусу юридичних осіб. Шляхом аналізу і синтезу досліджувався сучасний стан законодавства, судова практика та розроблялися пропозиції по вдосконаленню нормативно-правової бази. За допомогою порівняльно-правового методу досліджувалося законодавство зарубіжних країн щодо правового статусу юридичних осіб і співставлялося з національним законодавством.
Теоретичним підгрунтям дослідження є роботи вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців: С. М. Братуся, А. В. Венедиктова, О. М. Вінник, В. П. Грібанова, І. П. Грєшникова, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, І. В. Єршової, О. С. Йоффе, В. М. Коссака, В. М. Кравчука, Н. С. Кузнєцової, М. І. Кулагіна, В. В. Луця, О. Огоновського, Д. В. Петрова, А. Пушкіна, А. П. Сергєєва, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Ю. К. Толстого, Я. М. Шевченко, В. С. Щербини та інших.
Нормативною основою дослідження є чинне законодавство України, установчі документи конкретних юридичних осіб, окремі нормативно-правові акти зарубіжних країн.
Емпіричною основою дослідження є матеріали судової практики.