16. Типи змін у балансі під впливом господарських операцій

Засоби, що знаходяться на підприємстві, у процесі здійснення конкретного виду діяльності (господарської операції) весь час змінюються: збільшуються (засоби одержують, виробляють) або змен­шуються (засоби витрачають, продають, відвантажують). Кожна господарська операція, яка знаходить своє відображення у обліку впливає на величину двох статей балансу. При цьому по одній статті відбувається збільшення, а по іншій – зменшення на однакову суму.

Господарська операція — дія або подія, що зумовлює зміну в структурі активів (господарських засобів) і зобов'язань, у власно­му капіталі підприємства (джерелі господарських засобів). Існує чотири типи таких змін.

Перший тип — зміни, що відбуваються всередині акти­ву балансу (наприклад, передача матеріалів у виробниц­тво). При цьому підсумок активу балансу не змінюється.

Другий тип — зміни, що відбуваються всередині па­сиву балансу (наприклад, утримання податків із зарпла­ти). При цьому підсумок пасиву балансу не змінюється.

Третій тип — відбувається збільшення господарських засобів, яке завжди зумовлює збільшення джерела. На­приклад, одержані, але не оплачені матеріали від поста­чальників. Збільшилися засоби — збільшився й борг перед постачальниками.

Четвертий тип — відбувається зменшення господар­ських засобів, і на ту саму суму зменшується джерело. Наприклад, з рахунків у банку сплачують частину заборгованості за банківський кредит. Суму списують з рахун­ків у банку (стаття активу), і на таку ж суму зменшуєть­ся заборгованість за кредит (стаття пасиву). Отже, підсум­ки активу і пасиву балансу зменшуються на однакову ве­личину.

17.Сутність рахунків бух обліку їх призначення і структура

1. Система бухгалтерських рахунків — спосіб економічного групуван­ня, поточного відображення та оперативного контролю за господар­ськими засобами підприємства, їхніми джерелами та господарськими операціями. Рахунок – основна одиниця нагромадження і зберігання інформації в бухгалтерському обліку. Кожен рахунок призначений для відображення конкретного об’єкта господарських засобів і джерел їх утворення. На рахунках на підставі первинних документів накопичується та систематизується дані про діяльність за однотипними господарськими операціями.

Рахунок являє собою двосторонню таблицю, ліва части­на якої — дебет (винен), права — кредит (він вірить), яка призначена для ведення поточних записів господарських операцій. На одній стороні рахунку фіксується збільшення, а іншій – зменшення. Дебет – він винен, кредит – він вірить. Він складається з таких частин: назва, залишок (сальдо), оборот по дебету, оборот по кредиту. Рахунок має Т-подібну будову.

Залишок (сальдо) — сума засобів, наявна за певним їх видом (рахунком) на момент спостереження. Залишок є різницею між підсумками записів по дебету і по кредиту рахунків і враховує зміни на рахунку на кінець звітного періоду. За відсутності залишку рахунок вважаєть­ся закритим.

Практично залишки визначаються на рахунках на по­чаток і кінець звітного місяця, однак їх можна визначи­ти і на будь-яку дату.

Рух засобів та їхніх джерел розкривають операції, які послідовно відображають на рахунках (кожну операцію окремо). При цьому кожну операцію відображають по де­бету одного рахунка і по кредиту іншого.

Оборот по дебету — сума записів операцій по дебету.

Оборот по кредиту — сума записів операцій по кредиту.

Таким чином, один рахунок являє собою спосіб непе­рервного (щоденного) обліку одного засобу, джерела або їх групи, а всі рахунки разом забезпечують поточний об­лік усіх господарських засобів та їхніх джерел.

На кожному окремому рахунку реєструють первинний стан засобів і джерел їх утворення, а також відображають господарські операції у вигляді збільшення або зменшення.

Для зручності користування Планом рахунків на прак­тиці нерідко вказують одночасно і найменування рахунка, і його номер, однак іноді — лише номер рахунка, не зазнача­ючи його назви. Наприклад, облік готівкових коштів «ве­деться на рахунку 30 «Каса», але можна сказати «ведеться на рахунку 30». Правильними є обидва формулювання.

Номер рахунка складається з двох або трьох цифр. Перша цифра позначає клас, до якого належить рахунок; перша і друга цифри — номер рахунка, а третя (якщо во­на є) вказує на його склад (субрахунок, або рахунок дру­гого порядку). Наприклад, рахунок 30 «Каса», на якому обліковують усі готівкові грошові кошти підприємства в усіх видах валюти. Розмежування готівкових грошових коштів за видами валюти здійснюють на субрахунках 301 і 302: на субрахунку 301 обліковують готівкові гро­шові кошти в національній валюті, на субрахунку 302 — в іноземній валюті. Назви рахункам дають, виходячи з того, що саме обліковуватимуть на рахунку: якщо, на­приклад, обліковують рух виробничих запасів, рахунок має назву «Виробничі запаси», його номер — 20; якщо заробітну плату (нарахування, утримання) — «Розрахун­ки з оплати праці» (його номер — 66).

У загальному випадку взаємозв'язок виражається та­ким чином:

— залишки (сальдо) активних рахунків завжди відоб­ражають по дебету цих рахунків і записують у лівій час­тині балансу — в активі;

— залишки пасивних рахунків завжди відображають по кредиту цих рахунків і записують у правій частині ба­лансу — в пасиві.

Отже, на підставі залишків на рахунках складають бухгалтерський баланс на відповідну звітну дату.

Техніка запису на рахунках обліку полягає у їх відкритті – присвоїти йому код, назву, зробити на ньому записи з балансу у вигляді початкового запису. Рахунки бувають балансовими і транзитними. Транзитні – рахунки на яких відображається один раз факт господарювання. Для відображення операцій на рахунках потрібно з’ясувати наступне:

- які рахунки під назвою і кодом охоплюють господарські операції;

- які вони по відношенню до балансу;

- які зміни викликала операція по кожному з цих рахунків;

- по якій сторонні в назві рахунків буде відображатися дана операція: дебетовій чи кредитовій?