14. Елементи методу бух обліку

Бухгалтерський облік як і кожна наука має власний метод – інструмент пізнання об’єктивної дійсності з метою використання її у практичній діяльності суспільства. Методичні прийоми обліку взаємопов’язані і у сукупності становлять єдине ціле, доповнюючи один одного. Метод бухгалтерського обліку — система способів безперервного відображення та узагальнення об'єктів обліку за якісно одно­рідними ознаками. Метод – сукупність способів і прийомів, за допомогою яких він виконує свої функції. Метод залежить від предмету, тобто сукупності об’єктів відображення і контролюються, а також поставлених перед обліком завдань та вимог. Метод складається із елементів. Основними елементами методу бухгалтерського обліку є:

Документація — спосіб первинного спостереження за господарськими операціями та обґрунтування бухгал­терських записів.

Інвентаризація — перевірка відповідності фактичної наявності засобів з даними бухгалтерського обліку, вияв­лення необлікованих цінностей, розкрадань. Принцип інвентаризації: «Прийшов, побачив, записав».

Калькуляція — спосіб групування витрат і визначен­ня собівартості придбаних матеріальних цінностей, виго­товленої продукції та виконаних робіт. Калькулювання собівартості дає змогу виявляти й аналізувати витрати на виробництво продукції та послуг, обґрунтовано встановлювати ціни. У процесі калькулю­вання обчислюють собівартість продукції, яка є базою для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт і послуг. На практиці калькуляцію оформляють у вигляді таб­лиці — кошторису витрат.

Оцінка – спосіб вартісного відображення господарських явищ, що обліковуються , тобто кількість помножити на ціну і отримати вартість.

Рахунки — засіб групування та поточного обліку на­явності й використання активів, зобов'язань і капіталу. Процес відображення господарських операцій на ра­хунках бухгалтерського обліку здійснюють за допомогою подвійного запису.

Подвійний запис — метод, згідно з яким кожна гос­подарська операція має бути відображена на дебеті одно­го і на кредиті іншого рахунка.

Баланс — метод групування та відображення у гро­шовій формі активів, зобов'язань і капіталу на відповід­ну дату. І звітність

15.Зміст і структура бухгалтерського балансу

Уявлення про склад господарських засобів (майна) підприємства та їхніх джерел на звітну дату дає бухгал­терський баланс. У балансі господарські засоби підприємства відобра­жають за складом та розміщенням, а також за джерела­ми їх утворення та цільовим призначенням у грошовому вираженні на визначену дату.

Баланс потрібно розуміти як один з елементів методу бухгалтерського обліку., тобто як спосіб економічного групування і узагальненого відображення стану господарських засобів за складом та розміщенням й за джерелами формування у грошовій оцінці на певну дату.

Друге – він є однією з форм фінансової звітності.

Мета складання балансу — надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фі­нансовий стан підприємства на звітну дату.

За будовою бухгалтерський баланс є двосторонньою таблицею: ліва частина — актив балансу, права — пасив балансу.

Актив балансу — система показників, яка відображає склад і розмі­щення засобів підприємства, що об'єднані у якісно однорідні групи.

Активи — економічні ресурси, контрольовані підприємством, які, як очікується, зроблять вигідними майбутні операції.

Вони дають певне уявлення про потенціал підприємс­тва щодо здійснення майбутніх витрат.

Пасив балансу — система показників, яка відображає джерела утворення та цільове призначення засобів підприємства, що об'єднані у якісно однорідні групи.

Засоби фінансування називають зобов'язаннями і ві­дображають у пасиві балансу.

Різниця активів і зобов'язань — це вартість власних засобів підприємства (власний капітал).

АКТИВ = ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ + ЗОБОВЯЗАННЯ ( А= К +З )

Наведене співвідношення є головним балансовим рів­нянням.

Однорідні види засобів і джерел їх утворення відобра­жають у балансі окремим рядком, що має назву «стат­тя балансу».

Кожна стаття в балансі призначена для відображення певного елемента (групи однорідних елементів) господар­ських засобів. Статті згруповано в розділи. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до визнання та роз­криття його статей, визначаються П(С)БО 2 «Баланс».

Актив балансу складається з трьох розділів:

І. Необоротні активи — активи, які не були віднесе­ні до оборотних.

II. Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіва­ленти, не обмежені у використанні, а також інші акти­ви, призначені для реалізації чи використання протя­гом операційного циклу або дванадцяти місяців від да­ти балансу.

III. Витрати майбутніх періодів — витрати, оплачені у звітному періоді, які належать до наступного (наступ­них) періоду.

IV. Необоротні активи та групи вибуття — це необоротні активи, що призначені для продажу найближчим часом, або були придбання для збільшення прибутковості власного капіталу і не використовуються для здійснення основної операційної діяльності.

Пасив балансу містить п'ять розділів:

І. Власний капітал — частина активів підприємства, що залишається після відрахування його зобов'язань.

II. Забезпечення майбутніх витрат і платежів — умовні (потенційні) зобов'язання, щодо яких сума й час майбутніх платежів не визначені (оплата відпусток пра­цівникам).

III. Довгострокові зобов'язання — зобов'язання, що не належать до поточних.

IV. Поточні зобов'язання — зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або дванадцяти місяців від дати балансу.

V. Доходи майбутніх періодів — суми доходів, одер­жані протягом поточного та попередніх звітних періодів, які будуть визнані в майбутніх звітних періодах.

Особливістю бухгалтерського балансу є рівність вар­тісних підсумків активу й пасиву, зумовлена тим, що в обох частинах відображають ту саму суму коштів, але за різним групуванням: в активі — за видами, в пасиві — за джерелами.