Критерії оцінювання відповідей по одному змістовому модулю наступні:

Який законодавчий акт визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності?

1. Конституція України;

2. Кодекс законів про працю України;

3. Закон України “Про колективні договори і угоди”;

4. Закон України “Про пожежну безпеку”.

Охорона праці визначається як:

1. система організаційних заходів, які гарантують безпеку, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці Конституцією України;

2. система законодавчих актів і відповідних до них соціально-економічних, технічних, гігієнічних, організаційних, лікувально-профілактичних заходів і засобів, які гарантують безпеку, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці;

3. технічні засоби захисту від ураження несприятливими факторами;

4. система законодавчих актів і відповідних до них соціально-економічних та організаційних заходів і засобів, які забезпечують безпеку, збереження здоров’я і працездатності працедавця в процесі праці.

Основними принципами державної політики в галузі охорони праці, які виділені в Законі України “Про охорону праці” та інших документах, є:

1. соціальний захист осіб, які потерпіли в результаті нещасного випадку на підприємстві;

2. питання державного управління охороною праці та створення систем управління охороною праці на підприємствах;

3. пріоритет життя і здоров’я робітників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства та повна відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

4. нагляд за дотриманням законодавства з охорони праці та дотримання норм, а також відповідальність за порушення норм і правил з охорони праці.

Основними принципами державної політики в галузі охорони праці, які виділені в Законі України “Про охорону праці” та інших документах, є:

1. соціальний захист осіб, які потерпіли в результаті нещасного випадку на підприємстві;

2. питання державного управління охороною праці та створення систем управління охороною праці на підприємствах;

3. пріоритет життя і здоров’я робітників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства та повна відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

4. нагляд за збереженням законодавства по охороні праці та дотримання норм, а також відповідальність за порушення норм і правил по охороні праці.

Міжгалузевий нормативний документ з охорони праці::

1. норми і правила з охорони праці, які є єдиними для кількох галузей

2. норми, що визначають взаємодію працівників різних галузей при проведенні спільних робіт;

3. правила проведення вибухонебезпечних робіт;

4. правила будови і експлуатації вантажопідйомних кранів.

Державний реєстр міжгалузевих і галузевих актів про охорону праці є:

1. повною збіркою діючих в Україні інструкцій по охороні праці;

2. визначеним переліком запитань та відповідей по діючих в Україні нормативних документах по охороні праці.

3. переліком нормативних документів по створенню систем управління охороною праці на підприємствах;

4. повним переліком діючих в Україні нормативних документів по охороні праці.

Здійснення державного управління охороною праці в Україні покладено на:

1. територіальні відділення Держнаглядохоронпраці та Генеральну прокуратуру України;

2. Кабінет Міністрів, Держпромгірнагляд МНС України, міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, місцеві Ради народних депутатів;

3. місцеві державні адміністрації та територіальні представництва Держстандарту України;

4. Держнаглядохоронпраці.

Управління охороною праці – це:

1. здійснення організаційних та профілактичних заходів, направлених на забезпечення безпеки продукції, збереження здоров’я і роботоздатності замовника;

2. виконання і реалізація рішень по здійсненню організаційних заходів по Постановах Кабінету Міністрів та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації;

3. проведення навчань з охорони праці, а також здійснення санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, направлених на забезпечення безпеки виробництва;

4. підготовка, прийняття і реалізація рішень по здійсненню організаційних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, направлених на забезпечення безпеки, збереження здоров’я і роботоздатності людини в процесі праці.

Система управління охороною праці комплексно вирішує наступні завдання:

1. навчання працюючих по охороні праці, забезпечення безпеки виробничого обладнання, виробничих процесів, а також будівель і споруд, нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці, забезпечення працюючих індивідуальними засобами безпеки, забезпечення оптимальних умов праці і відпочинку, організація лікувально-профілактичного і санітарно-побутового обслуговування працівників, професійний відбір працюючих по окремих спеціальностях

2. проведення навчань з охорони праці, а також здійснення санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, направлених на забезпечення безпеки виробництва;

3. реалізація рішень власника (працедавця) по здійсненню організаційних заходів, направлених на забезпечення високої рентабельності виробництва;

4. діяльність функціональних служб і структурних підрозділів по забезпеченню високих результатів виробничої діяльності підприємства.

Служба охорони праці підприємства має право:

1. проводити паспортизацію цехів, дільниць, робочих місць по умовам праці, складають розділ “Охорона праці” колективного договору, а також проводити навчання, інструктажі, перевірку знань по ОП;

2. видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові до виконання приписи по ліквідації недоліків з ОП, отримувати необхідні відомості, документацію і пояснення по ОП, вимагати відлучення від роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж або перевірку знань і які не мають допуску до відповідних робіт, призупинити роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, обладнання у випадку створення загроз життю і здоров’ю робітників, направляти керівнику підприємства приписи про притягнення до відповідальності посадових осіб і інших працівників, які порушують вимоги ОП.

3. вимагати підвищення продуктивності праці за рахунок введення нових технологій та зростання безпеки виробничого обладнання;

4. відслідковувати та коректувати діяльність функціональних служб і структурних підрозділів по забезпеченню безпеки праці на робочих місцях, дільницях, цехах і на підприємстві в цілому.

Державний нагляд за охороною праці на підприємствах, згідно Закону України “Про охорону праці”, здійснює :

1. Держпромгірнагляд МНС України, енергонагляд, товариство захисту прав споживачів;

2. Кабінет Міністрів та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації;

3. Держпромгірнагляд МНС України, Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки, Держпожнагляд, органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.;

4. територіальні відділення по охороні праці місцевих державних адміністрацій та Генеральної прокуратури.

Законодавством України встановлено наступні види відповідальності за порушення законодавчих та нормативних актів про охорону праці:

1. адміністративну, кримінальну і особисту;

2. дисциплінарну, адміністративну, матеріальну і кримінальну;

3. юридичну, адміністративну і матеріальну;

4. дисциплінарну і адміністративну.

Адміністративна відповідальність за порушення законодавчих та нормативних актів про охорону праці накладається у вигляді:

1. догани та звільнення;

2. матеріальної компенсації;

3. штрафу;

4. ув’язнення або примусових робіт.

Максимальний штраф для фізичних осіб, як адміністративна відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та охорону праці, становить:

1. 10 мінімальних зарплат;

2. 100 грн.;

3. 250 грн.;

4. 10 неоподаткованих мінімумів.

Максимальний штраф для фізичних осіб, як адміністративна відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та охорону праці, становить:

1. не може перевищувати 2 процентів річного фонду заробітної плати підприємства;

2. не може перевищувати 2 процентів місячного фонду заробітної плати підприємства;

3. не може перевищувати 5 процентів місячного фонду заробітної плати підприємства;

4. не може перевищувати 1500 гр..

Дисциплінарна відповідальність – це:

1. відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій, у вигляді грошового штрафу;

2. відповідальність, яка полягає у накладанні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством;

3. відповідальність як працівника, так і власника, яка обмежується певною частиною заробітку працівника, за шкоду заподіяну підприємству через порушення накладених на них обов’язків, в тому числі і в наслідок порушення правил охорони праці;

4. відповідальність за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, які створили небезпеку для життя та здоровся громадян;100 грн.;

Матеріальна відповідальність це:

1. відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій, у вигляді грошового штрафу;

2. відповідальність, яка полягає у накладанні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством;

3. відповідальність як працівника, так і власника, яка обмежується певною частиною заробітку працівника, за шкоду заподіяну підприємству через порушення накладених на них обов’язків, в тому числі і в наслідок порушення правил охорони праці;

4. відповідальність за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, які створили небезпеку для життя та здоровся громадян;

Кримінальна відповідальність це:

1. відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій, у вигляді грошового штрафу;

2. відповідальність, яка полягає у накладанні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством;

3. відповідальність як працівника, так і власника, яка обмежується певною частиною заробітку працівника, за шкоду заподіяну підприємству через порушення накладених на них обов’язків, в тому числі і в наслідок порушення правил охорони праці;

4. відповідальність за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, які створили небезпеку для життя та здоровся громадян.

Громадський контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів охорони праці, з безпеки проведення робіт здійснюють:

1. Кабінет міністрів України;

2. Державна податкова інспекція;

3. члени профспілкової організації, уповноважені трудового колективу з питань охорони праці;

4. Товариство у справах захисту споживачів.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі смерті працівника, здійснюється:

1. дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

2. власником підприємства;

3. санітарно епідеміологічною службою;

4. Міністерством праці та соціальної політики.

Трудовий договір – це:

1. угода між працівником і власником підприємства (установи) виконувати певні обов’язки, які вони беруть на себе;

2. угода між працівниками і власником підприємства (установи) по ряду соціальних питань, в тому числі по охороні праці;

3. угода між працівником, власником підприємства (установи) і страховим агентом по питаннях соціального захисту;

4. угода між працівником і власником підприємства (установи) по питаннях заробітної плати.

Дотримування письмової форми трудового договору обов’язкове у наступних випадках:

1. для осіб, які не досягли 20 років, та молодих робітників після закінчення профтехучилища;

2. при матеріальній відповідальності або при роботі з матеріальними цінностями;

3. при організованому наборі робітників, якщо умови праці пов’язані з підвищеним ризиком для здоров’я, при укладанні контракту, при укладанні трудового договору з неповнолітніми;

4. у всіх випадках.

Встановлений максимальний строк випробувального терміну:

1. 6 місяців;

2. 1 місяць;

3. 12 місяців;

4. 2 місяці.