Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Курсак по наум движки.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.21 Mб
Скачать

1.5.Розрахунок освітлення.

Метод коефіцієнту використання світлового потоку.

Метод коефіцієнту використання світлового потоку застосовується для розрахунку загального рівномірного освітлення приміщень і цехів. При установці в приміщенні площею S (м2) п - світильників для створення найменшої освітленості Е (Лк) з коефіцієнтом запасу k світловий потік F (Лм) лампи в кожному світильнику визначається за формулою

Лм (1.1)

Де - коефіцієнт використання світлового потоку;

Z – коефіцієнт мінімальної освітленості( від 1.1 до 1.3);

Е – нормована освітленість, Лк ;

К – коефіцієнт запасу( від 1.1 до 1.3);

S – площа приміщення;

N – кількість світильників.

За знайденому значенню F вибирається стандартна лампа, світловий потік якої повинен бути найближчим більшим до розрахункового. При неможливості вибору такої лампи корегується (збільшується) кількість світильників в ряду або рядів світильників.

При розрахунку освітлення, що виконаний рядами люмінесцентних світильників, під n у формулі (4.1) варто розуміти кількість рядів, під F- сумарний світловий потік одного ряду. За знайденим значенням F виконується компонування ряду, тобто визначається світлотехнічно і конструктивно необхідна кількість та потужність світильників при використанні яких F є близьким до необхідного.

Коефіцієнт Кu практично визначається по довідниках (наприклад таблиці 4.1 посібника) в залежності від типу світильника, коефіцієнтів відбитку стелі рп і стін рс, індексу приміщення, що визначається за формулою:

(1.2)

Де А – довжина приміщення, м;

В – ширина приміщення, м;

h – висота приміщення, м.

4.2 Розрахунок освітлення лампами ДРЛ для токарного цеху розмірами :

А=42м, В=18м, Н=6.5м;

Стіни і стеля темні, висота робочої поверхні1м. Мінімальний розмір об’єкту розрізнення 0.3мм.

Вибираємо емальований світильник «Універсаль» відповідно до висоти та умов приміщення.

  1. Визначаємо розрахункову висоту підвісу світильника над робочою поверхнею приймаючи відстань від світильника до стелі hc=0.6 м за формулою

h=H-(hp+hc) м (1.3)

де H – висота приміщення, м ;

hp - висота робочої поверхні від підлоги, м;

hc – відстань від світильника до стелі, м.

h=6.5-(1+0.6)=4.9 м

Визначаємо відстань між світильниками, приймаючи по таблиці 4.3 найвигіднише відношення за формулою:

L=1.8*h (1.4)

де h - висота підвісу світильника над робочою поверхнею

L=1.8*4.9-8.82 м

Відстань між рядами світильників визначаємо по ширині смуги ,що освітлюється одним рядом:

b=1.2*h, м (1.5) де h - висота підвісу світильника над робочою поверхнею

b=1.2*4.9= 5.88м

Другий метод розташування більш вигідний.

По таблиці 4.4(методичка) вибираємо норму освітленості для даного виробництва за умови, що в цеху оброблюються з точністю 0,3 мм, що відповідає нормованій освітленості в 150 Лк і відповідно освітленості, що створюється світильниками загального освітлення 15 Лк, що становить не менше 10% від рівня нормованої освітленості.

Приймаємо коефіцієнт мінімальної освітленості z=1,3 та коефіцієнт запасу к=1,3.

Визначаємо показник приміщення за формулою (2.2):

По таблиці 4.1(методичка) визначаємо коефіцієнт запасу Ku=0,55 з урахування коефіцієнту відбитку 50%; 30%.

Знаходимо розрахунковий світловий потік однієї лампи за формулою (1.1) :

Лм

По таблиці 4.5(методичка) підбираємо найближчу за світловим потоком лампу :

ДРЛ50(15) , Fл=1800Лм.

Перераховуємо фактичну освітленість за формулою:

Лк (1.6)

де Ен – нормована освітленість, що створюється світильниками загального освітлення, Лк;

Fл – фактичний світловий потік лампи , Лм;

FP – розрахунковий світловий потік однієї лампи, Лм.

Підставимо дані:

Лк

Що не менше необхідної величини.

Аналогічно розраховуємо кількість світильників для кімнати мастера і роздягальні.

А=6м; В=3м; Н=4,7м