1.3 Вимоги до освітлення

Оптимальна інтенсивність освітлення робочих місць визначається типом і характером робіт, що виконуються. Чим точніша робота, чим менше розмір деталей, чим більша запиленість простору, чим більша віддаленість, чим темніший фон, тим більшою і рівномірнішою повинна бути освітленість об’єкту. Так для робіт високої точності (об’єкт розрізнення має розміри 0,1÷0,3мм) при малому контрасті об’єкту і фону освітленість повинна дорівнювати не менше 2000 Лк за умови освітлення люмінесцентними лампами. Для робіт невисокої точності (об’єкт розрізнення має розміри більше 10мм) незалежно від яскравості фону і контрасту найменший рівень освітлення становить 10 Лк.

На робочих місцях, крім загального, використовують місцеве освітлення, що покращує зорові умови роботи (комбіноване освітлення). Раціональність освітлення робочих місць забезпечується за умови достатнього його рівня, рівномірності, відсутності тіней і засліплюючої дії джерел світла, оптимального співвідношення між загальним та місцевим освітленням, контрастом, тощо. Інтенсивність загального освітлення повинна становити не менше 10% від нормованої. Раціональне освітлення приміщень є важливим показником культури виробництва, фактором підтримання стабільної працездатності людей та продуктивності праці.

Для створення таких умов зорової роботи, які б виключали можливість швидкого стомлювання очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків та сприяли підвищенню продуктивності праці та якості випускаємої продукції, освітлення виробничих приміщень повинно відповідати наступним вимогам:

- створювати на робочий поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

- забезпечити достатню рівномірність та сталість рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

- не створювати засліплюючої дії від самих джерел світла та від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

- не створювати на робочий поверхні глибоких та різких тіней *особливо рухомих);

- забезпечити достатній рівень освітлення для розрізнення деталей контрасту поверхонь;

Не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів таких як шум, теплове та інше випромінювання, небезпека ураження струмом, пожежна небезпека, тощо;

- повинно бути максимально надійним і простим у експлуатації, економічним та естетичним.

1.4. Методи розрахунку освітлення

В курсовому проекті розрахунок буду проводити двома способами:

- методом коефіцієнту використання світлового потоку;

- методом питомої потужності.

Метод коефіцієнту використання світлового потоку застосовується для розрахунку загального рівномірного освітлення приміщень і цехів. При установці в приміщенні площею S (м²) n - світильників для створення найменшої освітленості E (Лк) з коефіцієнтом запасу k світловий потік F (Лм) лампи в кожному світильнику визначається за формулою

, Лм (1.1)

де К_u - коефіцієнт використання світлового потоку;

z - коефіцієнт мінімальної освітленості (від 1,1 до 1,3);

Е - нормована освітленість, Лк;

k - коефіцієнт запасу (від 1,1 до 1,3);

S - площа приміщення, м²;

N - кількість світильників.

За знайденим значенням F вибирається стандартна лампа, світловий потік якої повинен бути найближчим більшим до розрахункового. При неможливості вибору такої лампи корегується (збільшується) кількість світильників в ряду або рядів світильників.

При розрахунку освітлення, що виконаний рядами люмінесцентних світиль-ників, під n формулі (1.1) варто розуміти кількість рядів, під F- сумарний світло-вий потік одного ряду. За знайденим значенням F виконується компонування ряду, тобто визначається світлотехнічно і конструктивно необхідна кількість та потужність світильників при використанні яких F є близьким до необхідного.

Коефіцієнт К_u практично визначається по таблицям у довідниковій літера-турі (наприклад таблиця 4.1 [3]) залежно від типу світильника, коефіцієнтів відбитку стелі р_п і стін р_с , індексу приміщення, що визначається за формулою

(1.2)

де h - розрахункова висота підвісу світильника над рівнем робочої поверхні, м;

А - довжина приміщення, м;

В - ширина приміщення, м.

Метод питомої потужності - це найбільш простий з методів розрахунку, але найменш точний з усіх, тому застосовується при орієнтовних і приблизних розрахунках а також для розрахунку системи освітлення в допоміжних приміщеннях.

Метод дозволяє визначити потужність кожної лампи, що необхідні для створення в приміщенні нормованого рівня освітленості.

Між величиною освітленості й величиною питомої потужності є пряма залежність. Якщо потрібно визначити освітленість за умови заданої кількості світильників і величини освітлювальної площі, то завдання зводиться до визначення питомої потужності, величина якої для розрахунку наведена у

відповідних таблицях (залежно від рівня освітленості, площі приміщення, висоти підвісу, типу світильників і інших показників). Чим менше площа приміщення - тим вище точність розрахунку.

Величину питомої потужності визначають в залежності від розмірів приміщення, коефіцієнтів відбитку стін і стелі, величини необхідної освітленості по таблицям у довідниковій літературі.