Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
емм.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
54.4 Кб
Скачать

Тема1. Вступ до предмету економетрія.

  1. Предмет економетрії і її зв’язок з іншими дисциплінами.

Еко – господарювання

Метрія – вимір

Економетрія – це наука, яка вивчає ефективні методи управління господарською діяльність і прийняття рішень з метою досягнення поставлених цілей. Розв’язок еонометричних задач полягає у постановці завдання, побудові моделей, розв’язок моделі на ЕОМ та аналіз розв’язку.

Предметом економетрії є чинники, що формують розвиток економічних процесів та явищ.

Економетрія використовує методи статистики, теорії ймовірностей, математичного моделювання, мікро- і макроекономіки.

  1. Поняття моделі, види економіко-математичних моделей.

Модель – це об’єкт, що заміщує оригінал і відображає найважливіші ознаки та властивості оригіналу щодо цілей дослідження та поставленої мети дослідження за обраної системи гіпотез.

Під економіко-математичною моделлю розуміють концентроване вираження найсуттєвіших економічних процесів у вигляді функцій, рівнянь та нерівностей.

Об’ктом моделювання є економічна система.

Будь-яка економічна модель є абстрактною, а отже неповною. Проте, модель повинна відображати найважливіші властивості та ознаки системи, що вивчається. Головною вимогою до моделі є її адекватність, тобто відповідність реальній дійсності. Модель вважається адекватною оригіналу, якщо вона з достатнім ступенем наближення, на думку системного аналітика, відображає основні властивості системи.

Моделювання – це вияв властивостей будь-якого процесу або об’єкту за допомогою його моделі. Моделювання є процесом побудови, вивчення і застосування моделей.

Види моделювання:

  • Вербальний використовується розмовна мова.

  • Фізичний застосовується для вивчення фізико-хімічних властивостей об’єкту.

  • Геометричний здійснюється за допомогою макетів або об’мних моделей, що передають просторові розміри об’єктів.

  • Інформаційний – це схеми, графіки, креслення, формули, рівняння.

Математична модель – це абстракція реальної дійсності, в якій відношення між реальними елементами замінені на відношення між математичними категоріями.

Комп ютерна модель – записується мовою програмування і виконується перетворенням знаків в електричні сигнали із зворотнім перетворенням на мову, що зрозуміла людині з відображенням інформації на дисплеї або папері.

Мета і завдання моделювання:

1.Дослідження та вивчення на моделях реальних економічних процесів чи законів.

2. Передбачення наслідків, рішень, що приймаються.

3. Автоматизація розрахунків у прогнозуванні, плануванні та управлінні

Ефективність моделювання:

  1. Модель зручна для дослідження, бо дозволяє виключити вплив другорядних та випадкових факторів

  2. Заміна натуральних експериментів запобігає руйнування реальних економік

  3. Вдосконалення системи економічної інформації

  4. Інтенсифікація і підвищення точності економічних розрахунків

  5. Побудова моделей дає можливість розв язувати принципово нові економічні задачі

3.Етапи побудови економіко-математичної моделі

Етапи побудови:

  1. Постановка проблеми або проблемної ситуації

  2. Постановка задачі:

  • Визначаємо об єкт моделювання

  • Дослідження зовнішнього середовища об єкта

  • Визначення мети моделювання та критерії досягнення цієї мети

  1. Формалізація задачі, тобто введення у змістовий опис математичних символів і позначень, тобто математичний запис моделі

  2. Вибір методу моделювання:

  • Диференціальне числення, теорія ймовірностей і математична статистика

  • Математичне моделювання, теорія графік, сіток, статистичні методи, аналіз числових рядів

  • Теорія керування записами

  • Теорія масового заслуховування

  1. Процес побудови моделі:

  • Визначення її структури, зміни цільових функцій і критерій

  • Розробка комп ютерної моделі

  1. Процес моделювання:

  • Підготовка плану числових та імітаційних експериментів

  • Підготовка вхідних даних

  • Комп ютерні розрахунки

  • Оціна результатів моделювання і налагодження моделі

  1. Практичне використання моделі

Види моделей:

  1. За цільовим призначенням:

  • Теоретико-аналітичні призначені для вивчення загальних закономірностей і властивостей економічної системи, що розглядається

  • Прикладні дають можливість визначити і оцінити параметри функціонування конкретних економічних об єктів і формулювати рекомендації для прийняття практичних рішень

  1. За масштабами досліджуваного економічного об єкта:

  • Макроекономічні

  • Мікроекономічні

  1. За способом відображення чинника часу

  • Статистичні – значення параметрів моделі належать до одного фіксованого момента часу

  • Динамічні – параметри змінюються в часі

  1. За ознакою способи відображення часу

  • Неперервні – це ті, в яких час розглядається як неперервний фактор

  • Дискретні – усі змінні моделі мають дискретні значення

  • Змішані

  1. За способом відображення причинно-наслідкових зв язків

  • Детерміновані - не враховують елементів випадковості, наявні лише жорсткі зв язки

  • Стохастичні – враховують випадкові процеси і базуються на методах теорії ймовірностей і математичної статистики

  • Теоретико - ігрові моделі враховують вплив факторів, що мають більший ступінь невизначеності, ніж стохастичні

  1. За формою математичних залежностей

  • Лінійні

  • Нелінійні

  1. За родом економічних задач, що вирішуються

  • Фінансові

  • Виробничі

  • Трасфорні

  • Управління запасами

  • Масового обслуговування

  • Формування і оцінки ефективності тощо.

  1. За ступенем повноти подібності

  • Ізоморфні – повна подібність

  • Гомоморфні – часткова подібність

  1. Щодо характеру використання

  • Моделі керування

  • Оптимізаційні моделі

  • Ігрові

  • Імітаційні

  1. За тривалістю періоду, що розглядаєтьсяя

  • Короткотермінові ( до 1 року)

  • Середньотермінові ( до 5 років)

  • Довготермінові ( від 5 років)

4.Системний аналіз.

Система – сукупність елементів, що становлять одне цілеспрямоване на досягнення деякої мети.

Множину елементів називають системною якщо:

  1. Цілісність системи, тобто принципова незвітність системи до суми властивостей окремих її елементів

  2. Наявність цілей і критеріїв щодо дослідження даної множини елементів

  3. Наявність більш загальної зовнішньої системи, яку називають підсистемною чи середовищем

  4. Можливість виділення в даній системі певних частин, які називають підсистемою