8. Види валютних курсів залежно від ступеня гнучкості. Гнучкі (поняття, переваги та недоліки), компромісні (поняття, способи здійснення.)

У країнах з ринковою економікою і високим рівнем доходу, як правило, діють ринкові (плаваючі) валютні курси.

Гнучкі або вільно плаваючі валютні курси — режим, за якого курси обміну валют визначаються безперешкодною грою попиту і пропозиції. Ринок валют урівноважується за допомогою ціново­го, тобто курсового, механізму.

Перевагою ринкових валютних курсів є те, що вони внаслідок вільного коливання попиту на валюту та її пропозиції автоматич­но коригуються таким чином, що в кінцевому підсумку усува­ються незбалансовані платежі; у спекулянтів немає можливості отримувати прибуток за рахунок центрального банку; у центра­льного банку немає потреби здійснювати валютні інтервенції. До недоліків можна віднести те, що ринки не завжди працюють з ідеальною ефективністю, і тому існує ризик, що валютний курс буде перебувати протягом тривалого часу на необумовленому економічними прогнозами рівні; невизначеність майбутнього ва­лютного курсу може створити труднощі для компанії у сфері планування та ціноутворення; свобода проведення незалежної внутрішньої грошово-кредитної політики може бути порушена (наприклад, якщо уряд не має засобів протидіяти зниженню ва­лютного курсу, він може приводити інфляційну, бюджетну та грошово-кредитну політику).

Компромісні валютні курси — це режим, за яким поєднуються елементи фіксування і вільного плавання валютних курсів, а ре­гулювання валютного ринку лише частково здійснюється рухом самих валютних курсів. Це може бути:

підтримування фіксованого курсу шляхом незначних змін в економіці, а у випадку їх недостатності — шляхом девальвації валюти і встановлення нового офіційного фіксованого курсу;

регульоване плавання валют, коли офіційні органи змі­нюють валютний курс поступово, поки не буде досягнуто но­вого паритету. Це може бути: а) «ковзне прив'язування» — щоденна девальвація національної валюти на заздалегідь за­плановану й оголошену величину; б) «повзуче прив'язуван­ня» — зниження валютного курсу зі заздалегідь оголошеною періодичністю на значну величину; в) «брудне плавання» — щоденна девальвація на заздалегідь не оголошену величину. Разом з цим уряд вживає заходів щодо пристосування економі­ки до нової ситуації.

Коли пропозиція не відповідає попиту при заданому офіцій­ному курсі, то валютою торгують нелегально за обмінним курсом чорного ринку. Офшорний обмінний курс відноситься до неофі­ційної ціни регульованих валют, операції за якими здійснюються в офшорних зонах.

9. Попит та пропозиція на іноземну валюту.

Попит на іноземну валюту виникає внаслідок необхідності купівлі товарів і послуг за рубежем. Попит на валюту будь-якої країни на валютному ринку свідчить саме про те, що існує попит іноземців на товари і послуги цієї країни. Величина попиту на валюти залежить від ціни на пропонований товар. Зі зниженням ціни на товар дедалі більше покупців зможуть його купити.

Покупцям, які бажають придбати іноземний товар, буде потрібна валюта країни—продавця товару в обмін на національну валюту за ці­ну, що склалася на ринку, тобто за обмінним курсом. Попит на валюту продавця товару залежатиме від ціни валюти (валютного курсу). Про­позиція валюти з боку країни-продавця виникає внаслідок необхіднос­ті купівлі товарів (тобто попиту на товар) у країни—покупця її товарів.

Іншими словами, взаємний попит на дві (і більше) валюти та їхня пропозиція виникають внаслідок торговельних операцій між двома (і більше) країнами.