- •Питання до колоквіуму
- •Поняття валютний курс.
- •Сутність поняття котирування. Методи котирування.
- •Розрахункові види валютних курсів.
- •Крос-курс та тристоронній арбітраж. Способи розрахунку крос-курсу.
- •Види валютних курсів залежно від ступеня гнучкості. Гнучкі (поняття, переваги та недоліки), компромісні (поняття, способи здійснення.)
- •Попит та пропозиція на іноземну валюту.
- •Залежність цін від зміни валютного курсу.
- •Чинники, що впливають на валютний курс.
- •Прогнозування валютного курсу.
- •Сутність валютних відносин.
- •Сутність валютної політики.
- •Варіанти валютної політики.
- •Вибір валютної політики.
- •Міжнародні розрахунки: суть, особливості та види.
- •Основні форми міжнародних розрахунків: акредитив та інкасо.
- •Платіжний баланс та його структура.
- •Поточні та капітальні трансферти.
- •Балансування статей платіжного балансу.
- •Конвертованість національної валюти
- •Сутність світової валютної системи (свс) та її еволюція.
- •Золотий та золотодевізний стандарт.
- •Бреттон-Вудська валютна система.
- •Ямайська валютна система.
- •Міжнародні фінансові потоки.
- •Світовий фінансовий ринок: структура та еволюція.
- •Основні тенденції, що спостерігаються на світовому фінансовому ринку.
- •Світова фінансова система: поняття, учасники, фінансова глобалізація та міжнародна фінансова інтеграція.
- •Вимір фінансової відкритості за методом Всесвітнього банку.
- •Поняття «офшорна зона» та головні характеристики офшорних зон.
- •Класифікація офшорних центрів.
- •Способи використання офшорних центрів.
- •Сутність міжнародного валютного ринку.
- •Угоди на міжнародному валютному ринку.
- •Валютні операції на умовах спот.
- •Валютні форвардні операції (форвардні та фьючерсні).
- •Валютні опціони.
- •Урядове втручання в діяльність валютних ринків.
- •Факторинг, форфейтинг та лізинг.
- •Сутність фондового ринку та ринку цінних паперів.
- •Інвестиційний капітал.
- •Постачальники та споживачі інвестиційного капіталу.
- •Посередники на ринку цінних паперів та ризик та інвестування.
- •Етапи та тенденції розвитку світового фондового ринку.
- •Класифікація цінних паперів.
- •Міжнародний ринок облігацій.
- •Міжнародний ринок фінансових деривативів.
- •Первинний та вторинний ринок цінних паперів.
- •Принципи формування портфеля акцій інвестора.
- •Принципи, що визначають стратегію поведінки інвестора у випадку продажу своїх акцій.
- •Сот: історія створення, головна мета, організаційна структура та функції.
- •Основні принципи та сфери діяльності сот.
- •Чотири основних правила гатт регулювання міжнародної торгівлі.
- •Юнктад.
- •Регулювання міжнародного технологічного обміну.
- •Угода тріпс та об’єкти інтелектуальної власності, що визначені нею. Об’єкти інтелектуальної власності і міжнародні стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності
- •Регулювання міжнародної міграції робочої сили: моп та мом.
- •Мвф: історія створення, основні цілі, організаційна структура та групи функції.
- •Нагляд за валютною політикою країн-членів.
- •Кредитно-фінансова діяльність.
- •Механізм фінансування.
- •Технічна допомога мвф та випуск сдр.
- •Діяльність Паризького клубу.
- •Діяльність Лондонського клубу.
Діяльність Паризького клубу.
Паризький клуб — неформальне об'єднання урядів країн- кредиторів, якими є Австралія, Австрія, Бельгія, Норвегія, Велика Британія, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Швейцарія, Швеція, Франція, Фінляндія та Японія. Це об'єднання було створено в 1956 р. з метою реструктуризації заборгованості країн, що розвиваються. Паризький клуб — це неформальне об'єднання, яке не має штаб-квартири, секретаріату, а головне — статуту, іншими словами, цей клуб не має юридичного статусу. Участь у Паризькому клубі означає постійний обмін інформацією між кредиторами про заборгованість та хід її погашення. Усі угоди країн-боржників з Паризьким клубом мають статтю, що регламентує їхній обов'язок не надавати третім країнам більш вигідних умов погашення боргу перед ними, ніж умови, що були надані членам клубу. Найбіднішим країнам йдуть на поступки та можуть списати до 80 % їхнього зовнішнього боргу офіційним кредиторам. Практика, що прийнята Клубом, обмежує також суму поступки країною-кредитором активів на вторинному ринку боргових зобов'язань до 20 млн дол., або 10 % загальної суми вимог до даної країни-кредитора.
У своїй роботі Паризький клуб дотримується трьох основних принципів:
наявність неопосередкованої загрози неотримання платежів;
обумовленість реструктуризації боргу зобов'язанням боржника проводити певну економічну політику;
рівномірне розподілення невиплачених боргів серед кредиторів.
Діяльність Лондонського клубу.
Лондонський клуб — це форум з перегляду строків погашення кредитів, що надані комерційними банками без гарантій з боку урядів країн-кредиторів. Оскільки такі переговори між боржниками та комерційними кредиторами найчастіше проходять саме в Лондоні, то цей клуб отримав назву Лондонського. Це неофіційна організація, до складу якої входять комерційні банки, перед якими мають заборгованість країни третього світу. Перше засідання лондонського клубу відбулося в 1976 р.
Діяльність Лондонського клубу поступово набирала масштабів, лише у 80-х роках минулого століття було підписано близько 50 угод щодо перегляду умов погашення заборгованості з країнами, що розвиваються. У 1985 р. було розроблено Цлан Бейкера, який визначив основні завдання в проведенні аналізу програми фінансової рівності країн-боржників. Таку стратегію почали застосовувати щодо країн із середнім рівнем доходу.
Основна мета Лондонського клубу — полегшити для країн, що розвиваються, умови обслуговування боргу.