- •Питання до колоквіуму
- •Поняття валютний курс.
- •Сутність поняття котирування. Методи котирування.
- •Розрахункові види валютних курсів.
- •Крос-курс та тристоронній арбітраж. Способи розрахунку крос-курсу.
- •Види валютних курсів залежно від ступеня гнучкості. Гнучкі (поняття, переваги та недоліки), компромісні (поняття, способи здійснення.)
- •Попит та пропозиція на іноземну валюту.
- •Залежність цін від зміни валютного курсу.
- •Чинники, що впливають на валютний курс.
- •Прогнозування валютного курсу.
- •Сутність валютних відносин.
- •Сутність валютної політики.
- •Варіанти валютної політики.
- •Вибір валютної політики.
- •Міжнародні розрахунки: суть, особливості та види.
- •Основні форми міжнародних розрахунків: акредитив та інкасо.
- •Платіжний баланс та його структура.
- •Поточні та капітальні трансферти.
- •Балансування статей платіжного балансу.
- •Конвертованість національної валюти
- •Сутність світової валютної системи (свс) та її еволюція.
- •Золотий та золотодевізний стандарт.
- •Бреттон-Вудська валютна система.
- •Ямайська валютна система.
- •Міжнародні фінансові потоки.
- •Світовий фінансовий ринок: структура та еволюція.
- •Основні тенденції, що спостерігаються на світовому фінансовому ринку.
- •Світова фінансова система: поняття, учасники, фінансова глобалізація та міжнародна фінансова інтеграція.
- •Вимір фінансової відкритості за методом Всесвітнього банку.
- •Поняття «офшорна зона» та головні характеристики офшорних зон.
- •Класифікація офшорних центрів.
- •Способи використання офшорних центрів.
- •Сутність міжнародного валютного ринку.
- •Угоди на міжнародному валютному ринку.
- •Валютні операції на умовах спот.
- •Валютні форвардні операції (форвардні та фьючерсні).
- •Валютні опціони.
- •Урядове втручання в діяльність валютних ринків.
- •Факторинг, форфейтинг та лізинг.
- •Сутність фондового ринку та ринку цінних паперів.
- •Інвестиційний капітал.
- •Постачальники та споживачі інвестиційного капіталу.
- •Посередники на ринку цінних паперів та ризик та інвестування.
- •Етапи та тенденції розвитку світового фондового ринку.
- •Класифікація цінних паперів.
- •Міжнародний ринок облігацій.
- •Міжнародний ринок фінансових деривативів.
- •Первинний та вторинний ринок цінних паперів.
- •Принципи формування портфеля акцій інвестора.
- •Принципи, що визначають стратегію поведінки інвестора у випадку продажу своїх акцій.
- •Сот: історія створення, головна мета, організаційна структура та функції.
- •Основні принципи та сфери діяльності сот.
- •Чотири основних правила гатт регулювання міжнародної торгівлі.
- •Юнктад.
- •Регулювання міжнародного технологічного обміну.
- •Угода тріпс та об’єкти інтелектуальної власності, що визначені нею. Об’єкти інтелектуальної власності і міжнародні стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності
- •Регулювання міжнародної міграції робочої сили: моп та мом.
- •Мвф: історія створення, основні цілі, організаційна структура та групи функції.
- •Нагляд за валютною політикою країн-членів.
- •Кредитно-фінансова діяльність.
- •Механізм фінансування.
- •Технічна допомога мвф та випуск сдр.
- •Діяльність Паризького клубу.
- •Діяльність Лондонського клубу.
Сутність фондового ринку та ринку цінних паперів.
Ринок довгострокових цінних паперів називають фондовим ринком. Разом з короткостроковими борговими зобов'язаннями грошового ринку (векселі, сертифікати) фондовий ринок утворює ринок цінних паперів.
Таким чином, міжнародний ринок цінних паперів об'єднує частину міжнародного ринку боргових зобов'язань (а саме: міжнародний ринок боргових цінних паперів, який переважно є міжнародним ринком облігацій), міжнародний ринок титулів (прав) власності та міжнародний ринок фінансових деривативів.
До інструментів позики належать облігації, векселі, ощадні сертифікати. До інструментів власності — всі види акцій, депозитарні розписки. Існують також гібридні інструменти, цінні папери, які мають ознаки як облігацій, так і акцій (наприклад, привілейовані акції і конвертовані облігації) і похідні інструменти — варанти, опціони, ф'ючерси тощо.
Інвестиційний капітал.
Термін «інвестиції» має декілька значень. Найбільш загальне — це визначення інвестицій як використання грошей з метою отримання доходу або нарощування капіталу. Всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вміщені в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту, є інвестиціями.
Уже з цього визначення видно, що йдеться не просто про гроші, а про гроші, котрі є грошовою формою кругообігу капіталу, тобто інвестиційним капіталом. Інвестиційний капітал може бути власним (нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування) і позиченим, джерелом якого є тимчасово вільні чужі грошові кошти. Але вільні грошові кошти не є інвестиціями. Вони перетворюються на інвестиції в руках тих, хто витрачає їх на купівлю елементів виробництва, що приносить доход, тобто перетворює на реальні активи. Реальні активи — це економічні ресурси фірми: основний і оборотний капітал, нематеріальні кошти
Постачальники та споживачі інвестиційного капіталу.
Фондовий ринок — це механізм для укладення угод між тими, хто пропонує цінні папери, і тими, хто пропонує гроші. В операції купівлі-продажу на фондовому ринку продавцем вважається той, хто продає цінні папери, а покупцем — власник грошей. Цінний папір протистоїть грошам як особливий товар, випуск якого в обіг називається емісією.
Продавці цінних паперів (вони ж є і споживачами інвестиційного капіталу) називаються емітентами, а покупці цінних паперів (вони ж є постачальниками інвестиційного капіталу і тримачами цінних паперів) — інвесторами. Емітент — лише перший продавець цінних паперів, котрий випускає їх для отримання грошей, необхідних йому для своєї діяльності. Він випускає цінні папери від свого імені і несе відповідальність за них. Але емітент може продати цінні папери не кінцевому тримачеві цінних паперів, а посереднику (перекупнику), котрий спочатку виступає як покупець, а потім — як продавець цінних паперів. А відтак поняття «емітент» і «продавець» збігаються лише на первинному ринку цінних паперів. На вторинному ринку, де відбувається їх перепродаж, ці поняття різні.
Посередники на ринку цінних паперів та ризик та інвестування.
Постачальники інвестиційного капіталу (інвестори) купують цінні папери, споживачі інвестиційного капіталу (емітенти) випускають (продають) їх. Операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюються на ринку цінних паперів через посередників: інвестиційних дилерів і брокерів, інвестиційного фонду, депозитарію (установи, що зберігає цінні папери та оформляє передавання прав власності на них), розрахунково-клірингових установою, реєстраторів. Посередники надають послуги емітентам, інвесторам у здійсненні фондових операцій. Брокер здійснює операції з цінними паперами на основі договору з клієнтом і за його рахунок. За послугу брокер отримує комісійні, а тому брокерська діяльність належить до розряду комісійної діяльності.
Дилер здійснює операції від свого імені і за свій рахунок з метою перепродажу цінних паперів третім особам або формування власного резерву цінних паперів. Дилерська діяльність належить до комерційних.
Крім цих двох видів послуг, на РЦП існує депозитарна діяльність:
зберігання і передача цінних паперів та пов'язаний з цим їхній облік;
збирання, звіряння, коригування документів і проведення взаємних розрахунків — розрахунково-клірингова;
діє реєстратор — юридична особа, яка веде реєстр власників цінних паперів.
Ризик втрати капіталу безпосередньо залежить від ринкового ризику і бізнес-ризику. Ринковий ризик безпосередньо не пов'язаний з комерційною і виробничою діяльністю фірми. Він може залежати від руху відсоткової ставки, біржової спекуляції, страйку тощо. Бізнес-ризик визначається можливістю і здатністю фірми підтримувати рівень доходу на вкладений капітал, а для акціонерного товариства — на акції. Опосередковано на бізнес-ризик впливає і конкурентна обстановка на міжнародному товарному, кредитному і валютному ринках.