- •Питання до колоквіуму
- •Поняття валютний курс.
- •Сутність поняття котирування. Методи котирування.
- •Розрахункові види валютних курсів.
- •Крос-курс та тристоронній арбітраж. Способи розрахунку крос-курсу.
- •Види валютних курсів залежно від ступеня гнучкості. Гнучкі (поняття, переваги та недоліки), компромісні (поняття, способи здійснення.)
- •Попит та пропозиція на іноземну валюту.
- •Залежність цін від зміни валютного курсу.
- •Чинники, що впливають на валютний курс.
- •Прогнозування валютного курсу.
- •Сутність валютних відносин.
- •Сутність валютної політики.
- •Варіанти валютної політики.
- •Вибір валютної політики.
- •Міжнародні розрахунки: суть, особливості та види.
- •Основні форми міжнародних розрахунків: акредитив та інкасо.
- •Платіжний баланс та його структура.
- •Поточні та капітальні трансферти.
- •Балансування статей платіжного балансу.
- •Конвертованість національної валюти
- •Сутність світової валютної системи (свс) та її еволюція.
- •Золотий та золотодевізний стандарт.
- •Бреттон-Вудська валютна система.
- •Ямайська валютна система.
- •Міжнародні фінансові потоки.
- •Світовий фінансовий ринок: структура та еволюція.
- •Основні тенденції, що спостерігаються на світовому фінансовому ринку.
- •Світова фінансова система: поняття, учасники, фінансова глобалізація та міжнародна фінансова інтеграція.
- •Вимір фінансової відкритості за методом Всесвітнього банку.
- •Поняття «офшорна зона» та головні характеристики офшорних зон.
- •Класифікація офшорних центрів.
- •Способи використання офшорних центрів.
- •Сутність міжнародного валютного ринку.
- •Угоди на міжнародному валютному ринку.
- •Валютні операції на умовах спот.
- •Валютні форвардні операції (форвардні та фьючерсні).
- •Валютні опціони.
- •Урядове втручання в діяльність валютних ринків.
- •Факторинг, форфейтинг та лізинг.
- •Сутність фондового ринку та ринку цінних паперів.
- •Інвестиційний капітал.
- •Постачальники та споживачі інвестиційного капіталу.
- •Посередники на ринку цінних паперів та ризик та інвестування.
- •Етапи та тенденції розвитку світового фондового ринку.
- •Класифікація цінних паперів.
- •Міжнародний ринок облігацій.
- •Міжнародний ринок фінансових деривативів.
- •Первинний та вторинний ринок цінних паперів.
- •Принципи формування портфеля акцій інвестора.
- •Принципи, що визначають стратегію поведінки інвестора у випадку продажу своїх акцій.
- •Сот: історія створення, головна мета, організаційна структура та функції.
- •Основні принципи та сфери діяльності сот.
- •Чотири основних правила гатт регулювання міжнародної торгівлі.
- •Юнктад.
- •Регулювання міжнародного технологічного обміну.
- •Угода тріпс та об’єкти інтелектуальної власності, що визначені нею. Об’єкти інтелектуальної власності і міжнародні стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності
- •Регулювання міжнародної міграції робочої сили: моп та мом.
- •Мвф: історія створення, основні цілі, організаційна структура та групи функції.
- •Нагляд за валютною політикою країн-членів.
- •Кредитно-фінансова діяльність.
- •Механізм фінансування.
- •Технічна допомога мвф та випуск сдр.
- •Діяльність Паризького клубу.
- •Діяльність Лондонського клубу.
Вимір фінансової відкритості за методом Всесвітнього банку.
Зараз немає єдиного способу вимірювання фінансової відкритості, але він має враховувати відмінності між жорсткістю контролю та типами трансакцій. Такий метод запропонували спеціалісти інституту Всесвітнього банку.
Вимір фінансової відкритості охоплює регулювання та (або) як обмеження операцій з поточними рахунками, так і рахунками руху капіталу (всього 27 операцій, інформація про які міститься в щорічному звіті МВФ). В основі розрахунку індексу фінансової відкритості лежить п'ятирівнева шкала з діапазоном 0—2 для кожного пункту, яка вказує на ступінь відкритості («0» — високий ступінь регулювання, а «2» — високий рівень ліберальності), визначений так:
0,0 — закони, норми, що накладають кількісні чи інші регуляційні обмеження на конкретну операцію (такі як ліцензування чи вимоги щодо резервування), які означають повну заборону на проведення таких операцій;
0,5 — закони норми, що накладають кількісні чи інші регуляційні обмеження на конкретну операцію, які означають часткову заборону на проведення таких операцій;
1,0 — закони, норми, які потребують, щоб проведення конкретної операції було схвалене органами влади, чи передбачають, за певних умов, її оподаткування у великих розмірах;
1,5 — закони, норми, які потребують реєстрації, проте не обов'язково схвалення, конкретної операції органами влади а також, за певних умов, її оподаткування;
2,0 — жодні норми не потребують схвалення чи реєстрації конкретної операції органами влади або ж звільнення її від передбаченого законодавством оподаткування.
Головні світові фінансові центри.
операціях світового фінансового ринку беруть участь національні валютні, кредитні й фондові ринки, які тісно переплітаються з аналогічними світовими ринками. При цьому на основі величезних національних ринків, що виконують міжнародні операції, склалися світові фінансові центри: Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур, Гонконг, Багамські острови, Панама, Бахрейн та ін. У цих центрах зосереджені міжнародні банки, банківські консорціуми, фондові біржі, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні операції, а також операції з цінними паперами й золотом.
Світові фінансові центри виникають у тих країнах, де:
стале валютно-економічне становище;
існує розвинута кредитна система і добре організована біржа;
помірне оподаткування;
пільгове валютне законодавство, яке дозволяє доступ іноземних позичальників і цінних паперів до біржового котирування;
зручне географічне становище:
відносна стабільність політичного режиму;
наявна стандартизація і високий ступінь інформаційних технологій безпаперових операцій на базі використання найновіших ЕОМ.
Найвпливовішими світовими фінансовими центрами є Лондон, Нью-Йорк, Токіо
Поняття «офшорна зона» та головні характеристики офшорних зон.
Офшорні зони — це позанаціональні фінансові центри, які здійснюють значні обсяги кредитування й фінансування в валютах інших країн (євровалютах).
Для цих зон характерні:
ліберальне валютно-кредитне законодавство, що захищає інтереси інвесторів, не накладаючи при цьому зайвих обмежень на фінансові інститути (низькі податки, незначне державне втручання);
здійснення валютно-кредитних операцій в основному з іноземною для даної країни валютою;
законодавчий допуск продажу валюти за офіційною ціною, коли офіційний обмінний курс нижчий від ринкового, і купівлі валюти, коли офіційний курс валюти вищий за ринковий.