- •2) Первіснообщинний лад на території України. „Неолітична революція”.
- •3) . Перші володарі Руської землі
- •Похід Аскольда на Візантію
- •Утвердження династії Рюриковичів
- •3. Правління Олега Розширення меж Київської держави
- •Походи проти Візантії
- •6) Правління князя Ярослава Мудрого
- •7) Феодальна роздробленість Русі, її причини і наслідки
- •8) Культура Русі
- •Матеріальна і духовна культура східних слов'ян
- •Прийняття християнства
- •Писемність і літературна традиція
- •Освіта та наукові знання
- •Мистецтво Київської Русі
- •Архітектура
- •Образотворче мистецтво
- •Декоративно-ужиткове мистецтво
- •9) Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні. Реформи адміністративно-політичного управління в 60-70-х роках XIX ст.
- •11) Економічний і соціальний розвиток Наддніпрянської України у друг. Пол. XIX ст.
- •13) Соціально-економічний розвиток Київської Русі
- •14) Виникнення українського козацтва та запорозької січі
- •16) Трипільська культура
- •Скіфський курган
- •19) 9. Боротьба Русі-України з монголо-татарською навалою
- •10. Галицьке та Волинське князівства в XI—XII ст.
- •21) 9.12. Здійснення реформ 60-70 років XIX ст. В Україні
- •23) Боротьба проти монголо-татарської навали (XII—XIII ст.)
- •2 4. Перехід України під протекторат
- •25) Київська Русь у роки князювання Олега, Ігоря, Ольги, Святослава (882—972 pp.)
- •27) 6.1.1. Суспільно-політичні рухи в Україні: декабристи, Кирило-Мефодіївське братство
- •29) Передумови і прийняття християнства в Русі-Україні, значення і наслідки. Принятие христианства причины
- •2. Передумови і прийняття християнства в Русі-Україні, значення і наслідки.
- •30) Люблінська та Берестейська унії та їх наслідки для України (реферат)
- •32) Директорія Української Народної Республіки
- •Політичний курс Директорії Внутрішня політика
- •Зовнішня політика
- •Економічна ситуація за часів Директорії
- •Падіння Директорії
- •[Ред.]Умови:
- •[Ред.]II Універсал
- •[Ред.]Умови:
- •3. Голод 1921—1922 рр. В україні
- •4. Згортання непу і повернення до репресивної політики тоталітарної держави.
- •37) §125. Визволення України від німецько-фашистських загарбників
- •40) Декларація про державний суверенітет України
- •[Ред.]Реакція
- •[Ред.]Реакція Польщі
- •41) 64. Голод 1921—1923 рр. В Україні, його причини і наслідки
- •Основні етапи конституційного процесу в Україні
- •44) 10.3 Економічний розвиток незалежної України
- •[Ред.]Опис
- •46) 11.5. Третій Універсал Центральної Ради і проголошення Української Народної Республіки
- •48) Окупація України військами Німеччини та її союзників
- •49) Період «відлиги» §130. Україна в умовах десталінізації (1956—1964 pp.)
- •[Ред.]Зародження дисидентського руху
- •[Ред.]Шістдесятники
- •[Ред.]Прояви дисидентства
- •[Ред.]Опозиція в 1960-70-х роках
- •[Ред.]Українська Гельсінкська група
- •[Ред.]Придушення дисидентства
- •51) Україна й утворення срср
- •52) Індустріалізація урср 1920—30-их
- •[Ред.]Причини індустріалізації в Українській рср
- •[Ред.]Хід і методи індустріалізації урср
- •[Ред.]Результати індустріалізації урср 1920-1930-х років
- •54) 12.8. Становище культури в Україні у 30-х роках. Розстріляне відродження
- •55) 61. Поразка українських визвольних змагань 1917—1921 рр., її причини та наслідки
- •56) 70. Голодомор 1932—1933 рр. В Україні, його причини та наслідки
- •57) Проголошення незалежності України 1991 [ред.]Спроба державного перевороту у срср (дкнс)
- •[Ред.]Акт проголошення незалежності
- •Референдум
- •Утворення снд
- •58) Україна в період "Перебудови" (1985 - серпень 1991 р.)
- •60) Україна в умовах незалежності Початок державотворчих процесів
- •Розгортання державотворчих процесів
Утворення снд
Леонід Кравчук — перший президент незалежної України; до обрання — член Політбюро Центрального комітетуКомуністичної партії України.
Результати Всеукраїнського референдуму, вибори Президента України створили у республіці якісно нову політичну ситуацію. Було прискорено остаточну ліквідацію СРСР.
7—8 грудня 1991 р. на території Білорусі, у Біловезькій пущі під Брестом, відбулася зустріч Голови Верховної Ради Білорусі С. Шушкевича, Президента Російської Федерації Б. Єльцина і Президента України Л. Кравчука. Підсумком її стали офіційна констатація факту розпаду СРСР, укладення угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД).
21 грудня 1991 р. на зустрічі в Алмати керівники Росії, України, Білорусі, Азербайджану, Вірменії, Молдови, Казахстану, Киргизстану,Туркменістану, Узбекистану і Таджикистану підписали Декларацію про утворення СНД. Це означало, що СРСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність перестав існувати (що було остаточно визнано юридично 26 грудня 1991 р.; детальніше див. СРСР, розділ «Розпуск СРСР»); кожна республіка стала самостійною. СНД не є державою, вона не має наддержавних управлінських структур. Члени Співдружності є цілком незалежними державами.
Незалежність України була визнана всіма колишніми радянськими республіками, світовим співтовариством. Держави, що не були колишніми республіками СРСР, почали визнавати незалежність України після описаного вище референдуму. Першою (2 грудня 1991) незалежність України визнала Польща. Того самого дня Прем'єр-міністр Канади Б. Малруні заявив, що Канада визнає Україну як незалежну державу; 3 грудня Україну визнала Угорщина; 4 грудня - Литва й Латвія; 5 грудня - Росія, Болгарія, Словенія[1]. До кінця грудня 1991 р. заяви про визнання незалежності України зробили уряди 68 держав світу, серед яких і США, ФРН,Великобританія, Швеція, Італія, Японія.
Незалежність України є закономірним наслідком багатовікового прагнення народу. Україна здобула її за винятково сприятливого збігу внутрішніх та зовнішніх обставин. Адже демократизація суспільно-політичного життя дала можливість активізуватись національно-визвольному, демократичному руху, традиції якого виявилися особливо живучими. Після провалу серпневого заколоту посилились відцентрові настрої в українському суспільстві. Союзні органи влади втратили контроль над подіями у радянських республіках, а консервативні великодержавні сили були тимчасово деморалізовані, Компартія України опинилася під забороною. Більшість колишніх комуністів підтримала ідею незалежності.
Соціально-економічне життя в СРСР восени 1991 р. стрімко погіршувалося і народні маси щиро сподівалися, що в самостійній Україні становище швидко зміниться на краще, тому теж у переважній більшості підтримали незалежність. Світове співтовариство загалом позитивно поставилось до намагання радянських республік здобути незалежність і не заважало розпаду СРСР. Україна стала суверенною державою без кровопролиття, мирним шляхом.
24 серпня 1991 р. вона офіційно отримала свою традиційно вживану назву — Україна (таким чином, Україна є однією з тих небагатьох держав, у яких повна назва збігається зі скороченою; це стало компромісом між варіантами «Республіка Україна» та «Українська Республіка»). Розпочався процес утвердження атрибутів державності, без яких не існує суверенних держав. 4 вересня 1991 р. над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьо-жовтий український прапор, а 28 січня 1992 р. він отримав статус державного. 15 січня 1992 р. державним гімном України стала музика композитора М. Вербицького на слова П. Чубинського «Ще не вмерла Україна…». 19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України. Національна символіка перетворилася на державну.