Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
екз.пит з іст.укр.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
612.97 Кб
Скачать

6) Правління князя Ярослава Мудрого

Після смерті Володимира у 1015 р. протягом чотирьох років тривали міжусобиці між його синами, поки нарешті в 1019 р. на київському великокнязівському столі утвердився Ярослав, названий Мудрим.

Роки князювання Ярослава Мудрого (1019­–1054) були часом, коли Київська Русь перебувала в зеніті могутності. Ярослав розширив межі своєї держави. У 1030 р. він підпорядкував своїй владі західний берег Чудського озера, де було засновано місто Юр’їв (тепер Тарту). У 1031 р. були відвойовані червенські міста, захоплені польськими феодалами у 1018 р. У 1036 р. війська Ярослава під Києвом остаточно розгромили печенігів, після чого вони більше не загрожували руським землям. Дбав Ярослав і про зміцнення міжнародного авторитету своєї держави.

За часів Ярослава на Русі остаточно утвердилося християнство, розвивалася культура, будувалися фортеці, міста, собори і монастирі. Зведено Золоті ворота, на честь перемоги над печенігами побудовано Софійський собор, а в ньому створено першу на Русі бібліотеку і школу, виник Києво-­Печерський монастир. У Києві 1039 р. заснована митрополія, що залежала від константинопольського патріарха. М итрополитом став духівник Ярослава, відомий письменник Іларіон. За часів князювання Ярослава на Русі складено перший писаний збірник законів «Руська правда», який забезпечував недоторканість феодальної власно­сті, відбивав правові норми ранньофеодальної епохи.

7) Феодальна роздробленість Русі, її причини і наслідки

Руська земля від початку свого оформлення в державницьку цілісність становила територію підконтрольну київському князеві і його дружині у формі данної залежності, котра становила "оплату" за "захист" від зовнішніх ворогів-опонентів київського князя. Реформування релігійного життя і становлення державницьких інституцій в давньоруській державі із запровадженням християнства як основної редігії виникає можливість запровадити на Русі систему феодальних відносин на ієрархічній основі шляхом запровадження удільних князівств. Київський князь відігравав правоустановчу роль у вибудові та функціонуванні феодальної ієрархії. Оскільки князівська влада обмежувалась силовими і арбітражними функціями (судовими) то й київський князь не мав соціальної основи аби отримати правоустановчі функції в Руській землі, а тому удільні князівства отримали собі легітимні повноваження на місцях, котрі були ідентичними повноваженням київського князя і не потребували вертикального втручання зі сторони князя в Києві. Умови для встановлення влади удільних князів було закладено занепадом родоплемінної еліти та зростанням авторитету міст і станогвленням церкви як інституції, котра мала вертикально інтегровану структуру, яка охоплювала все суспільство Руської землі і регламентувала відносини в суспільстві. Водночас, церква не мала можливості регламентувати відносини в середовищі феодальної еліти і виконувала лише статистичні та арбітражні функції. Отож, у 11 ст. в Руській землі існувало інтегроване навколо церкви суспільство і атономізована феодальна верхівка, котра цілком могла виконувати свої силові функції на основі данних відносин із суспільством, за умов дезінтегрованої адміністративно системи відносин в її середовищі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]