2. Особливості натурних випробувань дослідних зразків асу тп.

Дослідний зразок АСУ ТП на відміну від серійного створюють у скороченому варіанті, для перевірки окремих типових пристроїв. Натурні експерименти на дослідному зразку виконують також з метою дослідження обраних математичних моделей, призначених для всебічної оцінки АСУ ТП. При натурних іспитах дослідних зразків виконують:

• перевірку принципів закладених в основу побудови алгоритмів, технічних рішень і правильності їх конструктивного втілення;

• перевірку функціонування типових засобів і пристроїв дослідного зразка;

• калібрування математичних моделей за результатами натурних випробувань;

• одержують характеристики основних засобів автоматизації, які необхідні для оцінювання АСУ в цілому.

На практиці прагнуть до наступної послідовності етапів випробувань:

1. Автономні іспити окремих елементів і підсистем.

2. Комплексні іспити усіх підсистем.

3. Комплексні іспити дослідного зразка АСУ ТП в цілому.

При постановці задач планування експериментів можна використати наступну модель процесу випробувань. Нехай випробування дослідного зразка проводиться у n-етапів випробувань. На кожному із і-етапів ( ) необхідно знайти оцінку параметра , яка задовольняє співвідношення:

і-етап ( ) параметра ;

, де

– ймовірність попадання значень оцінок у інтервал .

Нехай для одержання оцінки на кожному з n-етапів планують S експериментів. Для обробки результатів спостережень використовується наступний вираз:

, де

– дисперсія параметру .

Якщо прийняти вартість одного експерименту на і-ому етапі – с_і , то загальні витрати на проведення n-етапів іспитів:

.

Тоді задачу планування натурних експериментів можна сформулювати у такий спосіб. Необхідно вибрати кількість експериментів S_і на кожному з n-етапів, таким чином щоб забезпечити максимум ймовірності:

,

за умови, що витрати на експерименти не перевищують наперед заданого значення С₀:

, де

С₀ – виділені асигнування на проведення іспитів дослідного зразка АСУ ТП.

Для рішення сформульованої вище задачі можна використати метод динамічного програмування.

3. Проведення випробувань із залученням методів моделювання.

Для досліджень складної системи математичними методами повинна бути побудована відповідна модель, яка лише з деяким ступенем наближення до дійсності опису є реальним об’єктом.

Моделі бувають: аналітичні, статистичні та імітаційні.

Для побудови аналітичних моделей застосовують сучасний математичний апарат (функціональний аналіз, теорія ймовірності і т. д.). Зазвичай прагнуть до побудови такої моделі, яка б забезпечувала просте і доступне рішення задачі.

Статистичне моделювання являє собою чисельний метод, який дозволяє приблизно відтворити функціонування статистичної моделі (метод Монте-Корло).

Імітаційне моделювання забезпечує наближене відтворення об’єкту який функціонує у вибраному інтервалі часу.

Моделюючий алгоритм дозволяє по відомим вхідним параметрам оцінити основні характеристики АСУ у довільні моменти часу. Недоліком методу є те, що він носить частковий характер, відповідаючи тільки деяким фіксованим параметрам системи і початковим умовам. Але на практиці застосовують широко, бо під час є єдиним практичним засобом одержання інформації про поводження системи.

Напівнатурне моделювання являє собою відтворення складного об’єкту у часі. Об’єкт є сукупністю реальних елементів і їх імітаційних моделей.

Реальний об’єкт АСУ

КІМ

Лекція №.12

Тема: „Метрологічне забезпечення виробництва”.