1. Поняття логістики, як основи стійкого функціонування автоматизованого підприємства.

Організаційно-економічні умови функціонування – це сукупність методів і алгоритмів управління підприємством у ринкових умовах, які забезпечують досягнення цілей його функціонування.

Висунення на передній план такої цілі як створення споживача кардинально змінює підхід до планування й управління всіма виробничо-господарськими об’єктами з урахуванням їх приорітетів.

Підприємство розглядається як єдина структура яка складається безпосередньо з виробництва, матеріалів та комплектуючих виробів, споживачів готової продукції, транспортного та складського господарства.

Термін логістика в діловому світі означає теорію і практику руху сировини, матеріалів, трудових і фінансових ресурсів, і продукції від джерела виникнення до споживача.

Метою логістики є отримання потрібних товарів або послуг в потрібному місці в потрібний час за відповідних умов та одержання підприємством максимального доходу.

У 1974 році Перший європейський конгрес дав таке визначення:

Логістика – це наука про планування, управління і контроль за рухом матеріальних, інформаційних та фінансових ресурсів у різноманітних системах.

Складовими елементами логістичної системи є:

Ефективність логістичної системи описується показниками серед яких домінують вимоги споживача стосовно якості товару, обслуговування і ціна. За допомогою комплексу показників ефективності визначають організаційно-економічну стійкість підприємства.

Необхідно проектувати логістичну систему так, щоб забезпечити загальний приріст ефективності, який значно більший порівняно з сумою ефектів окремих елементів системи.

2. Загальна характеристика логістичної системи підприємства.

Основними складовими компонентами логістики корпорації є:

Характеристика підсистем:

1. Внутрішньовиробнича підсистема є центральною ланкою логістичної системи, оскільки в ній сконцентровано задачі, що визначають основу виробничо-господарської діяльності. Об’єктами підсистеми є: продукція промислового і непромислового призначення, рекламні роботи, будівництво, транспорт, зв’язок. Оптимізація функціонування підсистеми може здійснюватися з використанням методу декомпозиції, за якого кожен блок задач за напрямом діяльності оптимізується окремо за своїми локальними критеріями з використанням відповідних методів.

За глобальний критерій оптимальності доцільно взяти інтегральний показник організаційно-економічної стійкості підприємства. При цьому управління інтегральним показником стійкості має виконуватися з позиції поліпшення ефективності діяльності підприємства, тобто співвідношення затрат і результатів функціонування системи за певний період.

P(t)=R(t)-W(t) → max,

де P(t) – прибуток за період діяльності t;

R(t) – вартісна оцінка результатів виробничої діяльності за період t;

W(t) – витрата підприємства за період t.

2. Ринкова підсистема визначає показники, що характеризують постачальників сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, а також готової продукції, конкурентів, які виробляють аналогічну продукцію, зміни в ринковому середовищі.

3. Підсистема сервісної підтримки – це комплекс послуг, що надаються в процесі замовлення, купівлі, поставки і обслуговування продукції.

Види сервісного обслуговування продукції характеризуються великим колом показників: кількості відмов за обсягами продажу у зв’язку з відсутністю продукції у певний час; кількість рекламацій неякісної продукції; час виконання замовлення і т.д.

Висновки: для оцінки й управління організаційно-економічною стійкістю підприємства необхідно мати повну інформацію про всі складові логістичної системи і відповідну систему методів, економіко-математичних моделей для проведення комплексного логістично-орієнтованого аналізу.