1. Режим оброблення інформації

В АСУ розрізняють наступні режими оброблення:

- пакетний

- телеоброблення

- інтерактивний (діалоговий)

- реального часу

- розподілу часу

При пакетному режимі користувач не має доступу до машинних ресурсів. Основна мета – мінімізувати час розв’язання заданого потоку задач завдяки безперервного їх обробленню.

Режим телеоброблення застосовують за необхідності оперативної взаємодії користувача з ЕОМ у процесі оброблення даних від віддалених абонентів. Тут користувач достає безпосередній доступ до машинних ресурсів.

При інтерактивному режимі користувач має безпосередній доступ до ЕОМ, бере участь в оброблені даних яке ведеться у вигляді діалогу.

Режим реального часу забезпечує оброблення інформації зі швидкістю близькою до швидкості процесу в реальному житті.

Режим поділу часу характеризується тим, що до машинних ресурсів одночасно можуть звертатися кілька користувачів або програм. Оброблення інформації здійснюється так, що у користувача створюється враження монопольного володіння машинного ресурса.

2. Технічна реалізація інформаційних технологій управління

У централізованих АСУ реалізується модель хост – орієнтованої технології: всі обчислювальні потужності зосереджено на “ хостах”, а термінали через які користувачі підключаються до хосту не можуть самостійно виконувати обчислення.

Мейнхост (хост-ЕОМ)

Участь користувача в технології оброблення інформації зводиться до подачі та контролю первинних даних, аналізу результатів та участі в розробленні постановок задач.

Перевагами централізованих технологій є максимальне завантаження ЕОМ, однак реалізація діалогового режиму має певні труднощі.

Технологія в умовах децентралізованої системи визначається обробленням інформації в місцях її виникнення та споживання. Тут реалізуються два типи обчислювального процесу:

а) Модель з розділеними ресурсами

б) Модель технології „клієнт - сервер”

При першій моделі є змога усім користувачам мережі розподілити ресурси, які дорого коштують(принтери, модеми ).

При другій моделі дає змогу розділити процес обчислення між настільною ПЕОМ клієнта і більш потужною машиною – сервером, що використовується багатьма користувачами. Ця технологія ґрунтується на обміні електронними повідомленнями та керуванням подіями.

Лекція № 9

Тема: ”Техніко-економічна оцінка проекту”

Економічну ефективність проекту розраховують на різних стадіях створення, впровадження й експлуатації автоматизованих виробничих систем. Розрахунки мають різне призначення й характеризуються ступенем точності вихідних даних, способами їхнього одержання й деталізацією самих розрахунків.

Показники економічної ефективності є загальними для всіх стадій життєвого циклу системи. Їх визначають у наступних цілях:

- для вибору із числа альтернативних варіантів проектних рішень найбільш раціонального;

- для оцінки економічної ефективності створення автоматизованих виробничих систем на всіх стадіях створення, впровадження й експлуатації;

- для обґрунтування необхідності розробки НИР і планів технічного переозброєння підприємств для створення автоматизованих виробничих систем.

Визначення економічної ефективності впровадження будь-якого заходу щодо нової техніки, проведеного на підприємстві (по автоматизації, механізації, організації виробництва й праці й т.п.) базується на зіставленні техніко-економічних показників виробництва продукції по базовому (замінному) і проектному варіантам.

Основні джерела економічної ефективності проектів автоматизованих виробничих систем наступні:

- підвищення продуктивності устаткування шляхом оптимального використання його технічних можливостей, збільшення коефіцієнта машинного часу (у тому числі за рахунок допоміжного часу), збільшення змінності й відносної економіки за рахунок його капітальних вкладень;

- підвищення продуктивності праці як наслідок заміни ручної й машинно-ручної праці автоматизованим на основних і допоміжних операціях, скорочення втрат робочого часу й вивільнення за рахунок цих робітників;

- зменшення часу переналагодження виробничого процесу при зміні об'єктів, виготовлених на автоматичних верстатних системах;

- скорочення тривалості виробничих циклів і як наслідок матеріально-технічних засобів, зв'язаних у незавершеному виробництві;

- скорочення термінів і вартості технологічної підготовки виробництва при забезпеченні високого ступеня засобів праці технологічних процесів;

- підвищення стабільності технологічного процесу й збільшення випуску придатних виробів.

Основним узагальнюючим показником економічної ефективності, що досягають завдяки впровадженню проекту автоматизованої виробничої системи, як і будь-якого заходу щодо нової техніки, є річний економічний ефект Єr, який знаходимо за формулою Є_Г=(С₁+Е_нК₁) — (С₂+Е_нК₂)=(С₁— С₂)—Е_н(К₁—К₂)=Э_у.г —Е_нК_доп, де С₁,С₂— собівартість річного випуску продукції відповідно в базовому (або замінному) варіанті й по проекті; Е_н=0,15 — нормативний коефіцієнт економічної ефективності; К₁,К₂— капітальні вкладення відповідно в базовому варіанті й по проекті; Э_у.г — умовно-річна економія (прибуток), досягнута в результаті зниження собівартості продукції; К_доп — додаткові капітальні вкладення, необхідні для впровадження проекту.

У собівартість продукції С як у базовому, так й у проектному варіантах включають тільки ті елементи собівартості, які змінюються у зв'язку із впровадженням технічних рішень. Непрямі витрати (цехові, заводські) не можна розраховувати у вигляді відсотка стосовно заробітної плати основних робітників.

При визначенні річного економічного ефекту в складі капітальних вкладень враховують як безпосередні капітальні вкладення, так й інші одноразові витрати, необхідні для створення й використання автоматизованих виробничих систем, поза залежністю від джерел їхнього фінансування.

До капітальних й одноразових витрат відносяться наступні: передвиробничі на НДР й ДКР; на устаткування (технологічне, транспортно-складське та ін.) на ЕОМ і технічні засоби АСУ; на технологічну підготовку виробництва, площі, оборотні фонди (незавершене виробництво) і т.д.

При визначенні економічної ефективності знову створюваних типових виробничих підрозділів доцільно виключати з капітальних витрат вартість НДР й ДКР і програмного забезпечення.

З огляду на, що в складі проекту в ряді випадків використають досвідчені зразки устаткування, що мають високу ціну, що знижується при переході до серійного випуску цього устаткування, доцільно для типових проектних рішень ввести коригуючий коефіцієнт К = 0,8, що приводить вартість устаткування до умов середньосерійного виробництва.

При визначенні економічної ефективності виробничих систем, створюваних на конкретних підприємствах, необхідно враховувати фактичні капітальні витрати.

Одним з істотних джерел підвищення ефективності проекту є вивільнення робітників. У тих випадках, коли вивільняються робітники використаються в даному або іншому виробництві для випуску додаткової (надпланової) продукції, може бути врахований відповідний додатковий прибуток від такого вивільнення, що одержує народне господарство: П_вр =n_врК_приб, де П_вр — прибуток від використання на інших ділянках (виробництвах) вивільнених робітників; n_вр — число робітників, що вивільняють; К_приб – середній річний прибуток, що припадає на одного робітника (визначається по довідково-нормативних матеріалах).

В цих випадках основна формула річного економічного ефекту здобуває вигляд Э_г = Э_уг — Е_нК_доп+П_вр.

Чисельність працівників, що вивільняє, визначають відповідно до методичних вказівок Держплана до розробки державних планів розвитку народного господарства СРСР по формулі:

де Ч_б,Ч_пл — базисна й планова чисельності обслуговуючого персоналу; К_о — плановий темп росту обсягу продукції, %; Э_ч — економія вихідної (умовної) чисельності обслуговуючого персоналу за рахунок росту продуктивності праці.

За вихідну чисельність працівників у плановому періоді приймають умовну чисельність, що потрібна була б для випуску планового обсягу продукції при збереженні базисного рівня продуктивності праці:

.

Після відповідних підстановок і перетворень одержимо Э_ч = Ч_и — Ч_пл. Отже, вивільнення чисельності працівників Э_ч являє собою різницю між вихідною (умовної) чисельністю Ч_я й плановою чисельністю Ч_пл, необхідною для випуску планового обсягу продукції при запланованому підвищенні продуктивності праці.

Звільняєма в результаті впровадження нової техніки умовна чисельність працівників представляється у двох видах:

- чисельність, що вивільняє абсолютно, що вивільняє реально наявних на підприємстві працівників, які можуть бути використані в інших виробництвах або переведені на інші підприємства;

- чисельність, що вивільняє відносно, обслуговуючого персоналу - скорочення потреби виробництва в людських ресурсах, які можуть бути використані в народному господарстві.

Умовна чисельність, що вивільняє, обслуговуючий персонал являє собою суму абсолютної й відносної чисельності.

Економія чисельності , де мають місце два основних випадки:

1) Ч_б≤Ч_пл; ; К_о >100%;

— чисельність, що вивільняє відносно ППП.

2) Ч_б>Ч_пл; К_о ≥100%;

;

де - відносна чисельність звільненого обслуговуючого персоналу; - абсолютна чисельність звільненого обслуговуючого персоналу .

У показниках ефективності проекту необхідно показувати умовне вивільнення чисельності в цілому, у тому числі абсолютне вивільнення.

Додатковий прибуток, створюваний на підприємстві вивільненими працівниками, визначається тільки по чисельності, що вивільняє абсолютно.

В умовах виробництва, збалансованого по виробничих потужностях і робочих місцях, використання вивільненої чисельності можливо лише при створенні для них додаткових робочих місць. Тому при розрахунку ефективності проекту варто враховувати витрати на створення додаткових робочих місць

,

де К_см=1.8 - коефіцієнт змінності для виробництва з універсальним устаткуванням; С_р.м — вартість одного робочого місця.

Крім основного показника економічної ефективності проекту З_г для її оцінки визначають також і частки показники. Ряд цих показників використовують для розрахунку основного показника. До їхнього числа відносять термін окупності додаткових капітальних вкладень, вивільнення робітників, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, вивільнення устаткування й площ, скорочення тривалості виробничого циклу, скорочення розмірів партій, величин незавершеного виробництва й т.д.

Термін окупності додаткових капітальних вкладень:

при Т_ок>Т_ок.н впровадження проекту може вважатися економічно виправданим, Т_ок.н — нормативний строк окупності капітальних вкладень; Т_ок.н=1:Е_н=1:0,15≈6,7 років.

Впровадження проекту дозволяє вирішити ряд соціальних завдань, змінити характер праці при збільшенні його привабливості, поліпшити умови й режим праці, дотримувати техніки безпеки, усунути важку й шкідливу фізичну працю, знизити травматизм і плинність кадрів і т.д. Створюються передумови для ліквідації дефіциту трудових ресурсів у народному господарстві.

При визначенні економічної ефективності в результаті впровадження проекту частково соціальні фактори можуть знайти відбиття при обліку економії частини витрат у вигляді виплат і пільг трудящим із суспільних фондів споживання (навчання, медичне обслуговування, виплати по тимчасовій недієздатності й т.д.). Такий облік здійснюється за допомогою відповідного коефіцієнта до фонду заробітної плати робітників, що вивільняють, у результаті впровадження проекту.

У випадку створення проектів автоматизованих виробничих систем у віддалених районах, де чисельність забезпечується по оргнабору, при визначенні економічного ефекту варто враховувати додатковий соціально-економічний ефект у вигляді економії капітальних витрат на будівництво житла.

Додатковий соціально-економічний ефект розраховують із урахуванням демографічної ситуації в регіоні норми забезпеченості житлом і вартості будівництва 1 м² площі.

Найважливішою передумовою одержання об'єктивних обґрунтованих результатів розрахунку економічного ефекту є правильний вибір бази для порівняння. У кожному конкретному випадку вибір бази залежить від умов розв'язуваного питання.

При визначенні очікуваного економічного ефекту в процесі вибору раціонального проектного варіанта або розробки типового проектного рішення за базу для порівняння приймаються кращі вітчизняні або закордонні аналоги за техніко-економічними показниками, що мають порівнянні можливості й технічні показники.

При неможливості такого зіставлення, як база для порівняння приймають аналогічне по призначенню вітчизняне передове виробництво, оснащене автономним устаткуванням з автоматизованим або ручним керуванням.

На етапах впровадження проектних рішень у виробництво при визначенні очікуваного й реального ефекту за базу для порівняння приймають техніко-економічні показники діючого виробництва.

При порівнянні варіантів повинна бути забезпечена їхня порівнянність по обсязі й номенклатурі випускаємої продукції, рівню цін, по кооперації, типу й складу виробництва.

За розрахунковий рік приймається перший рік після закінчення терміну реалізації проекту.

Якщо капітальні витрати здійснюються протягом ряду років, а також якщо поточні витрати й результати виробництва істотно міняються по роках експлуатації внаслідок зміни режиму роботи, ураховують фактор часу шляхом приведення до одного моменту часу одноразових і поточних витрат і результатів їхнього застосування по проектному рішенню. Приведення виконують множенням (розподілом) витрат і результатів відповідного року на коефіцієнт приведення L_τ; L_τ=(1+Е)^τ, де Е = 0,1 — норматив приведення; τ — число років, що відокремлюють витрати й результати від розрахункового року.

Наведенні різночасні витрати і результати до одного терміну виробляється тільки в розрахунках економічної ефективності й не служить підставою для зміни кошторисної вартості.

Ефективне використання створюваних на підприємствах автоматизованих цехів і ділянок може бути досягнуте при забезпеченні в проекті й експлуатації рівня техніко-економічних показників, які наведені нижче.

Показник Величина

Ріст продуктивності праці Не менше 2,5

Скорочення чисельності працюючих

в основному виробництві Не менше 3,0

Скорочення циклу «Розробка-освоєння»

у виробництві нових виробів, % 50

Коефіцієнт змінності роботи ГПМ 2,5

Коефіцієнт використання устаткування Не менше 0,85

Використання обчислювальної техніки

для керування виробництвом 100

Рівень механізації й автоматизації:

основного виробництва, % 85

підйомно-транспортних робіт, % 85

Питома вага ручної праці в основному

виробництві, % 15

Зниження питомої витрати енергоресурсів, % Не менше 10

у тому числі за рахунок використання

вторинних енергоресурсів, % Не менше 3,5

Додатковий прибуток:

від створення ГПС, % від вартості

кап затрат для металообробки Не менше 25

для інших видів робіт, % Не менше 33

Строк окупності:

для металообробки, рік Не більше 4

для інших видів робіт, рік Не більше 3

Лекція №10.

Тема: „Реалізація промислової логістики на автоматизованих підприємствах”.