- •Тема 6. Проблематика правового регулювання транснаціональних корпорацій у міжнародному економічному праві.
- •Поняття і види транснаціональних корпорацій.
- •Роль транснаціональних корпорацій у міжнародних економічних відносинах.
- •Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональних корпорацій.
- •1) Що має у власності, господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно на територіях двох і більше Сторін;
- •2) Утворена юридичними особами двох і більше Сторін;
- •3) Зареєстрована як корпорація відповідно до цієї Конвенції.
Роль транснаціональних корпорацій у міжнародних економічних відносинах.
Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональних корпорацій.
ТНК володіють можливістю впливу на економіки держав. Здійснюючи такий, шляхом прямих економічних важелів, а також через системи планування та здійснення міжнародної торгівлі. З метою недопущення поширення неконтрольованої діяльності ТНК, у Хартії економічних прав та обов’язків держав, було закріплено принцип права держави регулювати та контролювати діяльність ТНК у межах своєї національної юрисдикції та вживати заходів для того, щоб така діяльність не суперечила законам, нормам і постановам та відповідала його економічній і соціальній політиці.
Спробою врегулювати діяльність ТНК є акти Організації економічного співробітництва і розвитку. Сюди відносяться Декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства і суміжні ж нею документи: 1) керівні принципи для багатонаціональних підприємств; 2) національний режим; 3) стимули та перешкоди для міжнародних інвестицій. В тексті представлених міжнародних актів, термін «транснаціональна корпорація» не використовується. Замість нього, вживається поняття «багатонаціональне підприємство», ознаками якого є: 1) існування декількох підприємств у різних країнах; 2) наявність певного зв’язку між ними; 3) здатність одного з цих підприємств впливати на діяльність інших.
Названі акти наділені своїми особливостями. Так, до них додається текст, згідно якого держави можуть не брати на себе або пом’якшити ті зобов’язання, які випливають з цих документів, але не стикаються з внутрішнім правом відповідних держав. І що суттєво, вони застосовуються лише у взаємозв’язку.
Національний режим відповідно до положень даних документів, повинен відповідати міжнародному праву. В свою чергу, на підприємства покладаються наступні зобов’язання:
дотримуватися міжнародного права;
підкорятися праву країни перебування;
враховувати політику країни перебування;
співробітничати з країною перебування;
виключати практику застосування субсидій та підкупу;
не втручатися у внутрішні справи країни перебування;
дотримуватися принципу забезпечення конкуренції;
дотримуватися порядку оподаткування, трудового права, права соціального забезпечення країни перебування.
На універсальному рівні, ЕКОСОР ООН було створено Центр та Комісію з ТНК. В свою чергу, Комісією було розроблено Кодекс поведінки ТНК. Ним визначалося, що ТНК мають поважати суверенітет країни перебування; виходити з економічних цілей та задач політики, що здійснюється державою перебування; поважати соціокультурні цілі, цінності та традиції держави перебування; не втручатися у внутрішні справи; не проводити політичну діяльність; утримуватися від практики корупції; дотримуватися законодавства, що стосуються обмежувальної ділової практики; дотримуватися положень, які стосуються передачі технології та охорони навколишнього середовища.
На сьогоднішній день, текст цього Кодексу, ще й досі залишається у проекті.
Правове регулювання діяльності ТНК здійснюється на трьох рівнях: внутрішнє законодавство, двосторонні угоди та багатосторонні угоди.
1. Внутрішнє законодавство передбачає підпорядкування діяльності філіалів та дочірніх підприємств ТНК національному законодавству. В Україні відповідні норми містяться в законах «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про захист іноземних інвестицій», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», «Про концесії» та ін., а також у низці підзаконних актів, таких як Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.
2. Двосторонні інвестиційні та інші угоди, що укладаються між зацікавленими державами. Такі угоди мають тенденцію до уніфікації, в них часто містяться майже однакові за змістом норми, хоча вони і не є ідентичними. Україна уклала більше 50 угод про сприяння та взаємний захист інвестицій, які гарантують сприятливі, стабільні і прозорі умови для інвесторів іншої країни.
3. Міжнародні багатосторонні угоди, універсальне регулювання здійснюється під егідою ООН на підставі рекомендацій спеціально створених органів — Міжурядової комісії по ТНК і Центру по ТНК. У 1975 р. ними було розроблено Кодекс поведінки ТНК, положення якого забороняють застосовувати дискримінаційні заходи відносно партнера. ТНК повинні сприяти розвиткові науково-технічного потенціалу країни, що приймає, надавати звіти про свою діяльність, виконувати вимоги фінансового та податкового характеру. Але Кодекс і досі не прийнято, головною причиною цього є розбіжності у питаннях правил націоналізації майна ТНК, юрисдикції врегулювання спорів та ін.
[Самостійне опрацювання: регіональні угоди з питань регулювання ТНК; правове регулювання ТНК у рамках СНД]
Особливе значення для України має правове регулювання діяльності, що здійснюється в рамках СНД. Конвенція країн СНД про транснаціональні корпорації була підписана 6 березня 1998 р. у Москві, вона ратифікована Україною із застереженнями 13 липня 1999 р. і набула чинності 14 січня 2000 р. У Конвенції ТНК визначається як юридична особа (сукупність юридичних осіб):
