63. Безробіття, його зміст , види та форми.

Безробіття як економічний феномен пов'язане з

перевищенням пропозиції ресурсу праці над попитом на цей ресурс. Існує два види безробіття: вимушене і добровільне.

Добровільне безробіття пов'язане з вільним волевиявленням

особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від

пропозиції праці за неприйнятних для неї умов.

Вимушене безробіття не пов'язане з вільним

волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, а зумовлене

чинниками, що перебувають поза її вибором. Форми безробіття:

Фрикційне безробіття виникає у зв'язку з тим, що

встановлення рівноваги між кількістю та якістю найманих

працівників, з одного боку, і кількістю та якістю робочих місць — з іншого, потребує певного часу. Структурне безробіття зумовлене змінами у структурі

попиту на працюючих у зв'язку зі змінами структури економіки. Природним вважають таке безробіття, за якого:

— спостерігається повна зайнятість, тобто така зайнятість,

за якої зберігається конкуренція на ринку праці та

забезпечується ефективне використання найманої праці; Циклічне безробіття — це відхилення фактичного

безробіття від природного в той чи інший бік. Сезонне безробіття — вимушена форма безробіття,

зумовлена специфічними умовами виробництва в певних галузях

(сільське господарство (рослинницькі галузі), цукроваріння,

лісництво, риболовецькі галузі тощо). Технологічне безробіття — вимушена форма безробіття,

пов'язана з вивільненням працівників у зв'язку з

запровадженням нової високопродуктивної техніки та технології. Відкрите безробіття — така ситуація на ринку праці, за

якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно

реєструється у службі зайнятості.

Приховане безробіття пов'язане з наявністю людей, які

припинили пошук роботи, втративши надію її знайти.

64. Економічне зростання: зміст,типи,чинники.

Економічне зростання визначається з двох позицій:

1) як поступальний приріст реального обсягу ВВП, ВНП або

національного доходу (НД) за рахунок збільшення обсягів

використовуваних ресурсів і (або) кращого їх використання без

порушення рівноваги у короткострокових періодах;

2) як реальний приріст ВВП (ВНП чи НД) на одну особу.

Розрізняють три типи економічного зростання:

— екстенсивний, який здійснюється шляхом збільшення

обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів;

— інтенсивний, який здійснюється шляхом ефективнішого,

продуктивнішого використання ресурсів на основі

науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва;

— змішаний, який поєднує інтенсивні й екстенсивні типи.

Умовно всі чинники економічного зростання поділяють на

три групи:

1) чинники попиту, які забезпечують зростання сукупних

витрат, що сприяє збільшенню обсягів виробництва і доходу;

2) чинники пропозиції, що є визначальними в більшості

моделей і мають складну структуру, яка включає: природні

ресурси у їх якісному та кількісному вираженні; обсяг і якість

капіталу; чисельність і якість трудових ресурсів; технологічний

рівень; інституційні чинники; інформаційне забезпечення;

організаційні чинники тощо;

3) чинники розподілу, які стосуються як розподілу ресурсів,

що суттєво впливає на чинники пропозиції, так і розподілу

національного продукту та доходу, що впливає на сукупний попит.