5. Основні функції філософії

Філософія виконує велику кількість різноманітних функцій. До числа основних функцій філософії варто віднести:

• Світоглядна функція сприяє формуванню цілісної картини світу, уявлень про будову світу і Всесвіту, визначенню місця людини в них, окреслює принципи взаємодії людини й довколишнього світу.

• загальнометодологічна функція, що полягає у формуванні загальних принципів і норм одержання знань, її координації та інтеграції;

• Гносеологічна (розумово-теоретична) функція має на меті правильне й істинне пізнання навколишньої дійсності (інакше кажучи, філософія дає механізми істинного пізнання).

• прогностична функція, яка розкриває загальні тенденції (передбачення) розвитку людини і світу;

• Критична функція спрямована на критику різноманітних систем знань про світ, пошуки нових істин через розв'язання су­перечностей між тим, що вже пізнане, і тим, що ще не пізнане, на підміну від догматики й суб'єктивізму.

• Аксіологічна функція (ціннісна) дає можливість адекватно оцінювати предмети, явища й процеси об'єктивної дійсності з пог­ляду цінностей (етичних, естетичних, соціальних, ідеологічних тощо) конкретного історичного періоду. Мета аксіологічної функ­ції філософії — селекція, відбір найконструктивніших цінностей, цо сприяють прогресивному розвитку сучасної цивілізації и уник­ненню псевдоцінностей, артефактів культури, які зумовлюють регресивний розвиток.

• соціальна функція, завдяки якій соціальне буття не лише одержує необхідну інтерпретацію, а й може зазнати змін;

• гуманістична функція, яка шляхом утвердження позитивного сенсу і мети життя, формування гуманістичних цінностей та ідеалів виконує роль інтелектуальної терапії;

• освітня функція, пов´язана з впливом філософії на свідомість людей.

• Прогностична функція осмислює перспективу розвитку світу.

6. Буття та його основні форми

Буття – філософське поняття, яке позначає існуючий незалежно від сві-омості об’єктивний світ, матерію. Найбільш загальне і абстрактне поня-тя, яке позначає існування що-небудь взагалі.

В основи філософії багатьох мисли-елів, як минулого, так і сучасного покладені системотворчі поняття, до їх числа належить і буття. Філософський смисл поняття буття тісно пов’язаний з поняттями: небуття, існування, простору, часу, матерії, становлення, розвитку, якості, кількості, міри та іншими категоріями. Питання про те, як все існує, яке його буття, розглядається в онтології.

Онтологія – це вчення про суще, про першооснови буття: система найзагальніших понять буття, за допомогою яких здійснюється осягнення дійсності.

Розрізняються основні форми буття:

1) буття речей (тіл), процесів, які ще поділяються на: буття речей, про-цесів, стан природи, буття природи як цілого; буття речей і процесів, виро-блений людиною;

2) буття людини, яке поділяється на буття людини у світі речей і спе-цифічне людське буття;

3) буття духовного (ідеального), яке існує як індивідуальне духовне і об’єктивне (позаіндивідуальне) ду-ховне;

4) буття соціального, яке поділя-ється на індивідуальне (буття окремої людини в сусп. та в істор.процесі) і суспільне буття.Головні сфери буття – природі, сус-пільство, свідомість та розмаїття явищ, подій, процесів, які входять у ці сфери, об’єднанні певною загаль-ною основою.