Особливості візуалізації як психотехнології вирішення конфліктів
Візуалізація і картографія конфлікту є однією з самих широко використовуваних, досяжних і психологічно бажаних психотехнологій, яка може використовуватися індивідуально (у разі внутрішньоособистісних конфліктів і труднощів в ухваленні самостійних індивідуальних рішень), в міжособистісних і міжгрупових переговорах при вирішенні конфліктів і ухваленні ефективних рішень.
Карта конфлікту дає можливість побачити багато що, що інакше могло б вислизнути від уваги (рис. 8.2).
Схематизована карта конфлікту
Технологія візуолізації конфлікту має наступні переваги:
дозволяє ясніше побачити як власну точку зору, так і точку зору інших;
додає систематичний характер поглядам кожної сторони на проблему;
наштовхує на нові напрями у виборі рішень;
створює атмосферу емпатії і визнання думок людей, які до цього не зрозуміли і до них не прислухалися;
надає можливість виразити, що потрібне, те, в чому випробовують потребу, але не замислювалися раніше про це;
створюється груповий процес, в ході якого можливе сумісне обговорення проблеми;
дискусія обмежується певними формальними рамками, що допомагає уникнути надмірного вияву емоцій. Під час складання карти люди схильні стримувати себе і аналізувати себе, інших і ситуацію.
Мета складання карти конфлікту — впорядкований, систематизований, усвідомлений підхід до проблеми конфлікту та його вирішення.
Під час складання карти людина завжди зосереджена і схильна стримувати себе, аналізувати себе, інших і ситуацію, і тому технологія картографії конфлікту дозволяє перш за все: зосередитися на проблемі, а не на емоціях, поглибитися не в переживання, не в задоволенні своїх образ і амбіцій, а у рішення проблеми і вирішення розбіжностей.
Вид карти, що схематизує конфлікт представлено на рис. 8.2.
При складанні карти конфлікту доцільно здійснити наступну послідовність кроків, дій або етапів.
Технологія картографії конфлікту припускає обов'язкову наявність трьох етапів або кроків:
Етап 1. В чому проблема?
необхідно описати проблему у загальних рисах. При цьому необхідно не дуже вдаватися в проблему або намагатися знайти вихід з неї;
важливо визначити саму природу конфлікту, відображенням якого ми займаємося.
Етап 2. Хто залучений в конфлікт?
необхідно вирішити, хто є головними сторонами конфлікту;
необхідно виявити, хто є прихованим, і, нерідко маніпулятивним учасником конфлікту;
можна згрупувати залучених у конфлікт людей за загальними потребами.
Етап 3. Які справжні потреби, мотиви й побоювання кожного учасника або групи?
необхідно перерахувати основні потреби й побоювання кожного з головних учасників, які пов'язані з конфліктом і даною проблемою;
бажано виявити (проговорити й, таким чином, усвідомити) мотиви, що стоять за позиціями кожного учасника.
Графічно відображаючи потреби і побоювання учасників конфлікту, розширюється світогляд і створюються умови для розгляду більш широкого кола потенційних рішень, досяжних для реалізації після закінчення цього процесу.
Сюди ж необхідно включити і турботи, побоювання, тривоги кожного з учасників. Істотним в їх описі є можливість промовити й відобразити на карті конфлікту ірраціональні страхи, підсвідомі побоювання. При цьому необхідно пам'ятати, що усі учасники картографічного процесу повинні зосереджуватися на потребах і побоюваннях усіх сторін до того часу, поки карта не буде повністю готова.
Застосовуючи засіб картографії або візуалізації конфлікту, треба враховувати як позитивну сторону даного методу вирішення конфліктів, а саме те, що карту можна створити у будь-який час, в будь-якому місці та і з будь-якою людиною. Більш того, картографія відрізняється від інших засобів вирішення конфліктів своєю ігровою специфікою, що може впливати на легкість застосування картографії з різним контингентом учасників, різного віку та різних умінь вирішення конфліктів. При цьому, бажано пам'ятати, що створення карт конфліктів надто складно реалізуються з людьми, які не усвідомлюють своїх потреб і бажань, бояться усвідомлювати власні побоювання, звикли до прихованості почуттів і прагнень, мають різноманітні комплекси і суттєві внутрішні конфлікти. З такими людьми більш конструктивними є поступові технології вирішення конфліктів з обов'язковим релаксаційним і відволікаючим супроводом напруження і недовіри учасників конфлікту.