2. Загальні принципи організації бухгалтерського обліку в Україні

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на таких принципах:

Таблиця

Законодавчо визначені принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

Принцип	Сутність принципу
Автономності	Кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.
Безперервності	Оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі.
Єдиного грошового вимірника	Вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці.
Історичної (фактичної) собівартості	Пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання
Нарахування та відповідності доходів та витрат	Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Обачності	Застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.
Періодичності	Можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
Повного висвітлення	Фінансова звітність повинна містити усю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
Послідовності	Постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку й повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.
Превалювання сутності над формою	Операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Організація бухгалтерського обліку - це політика власників засобів виробництва щодо ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, зміст якої різний в суспільно-економічних формаціях. Вона передбачає налагодження системи бухгалтерського обліку певного суб'єкта господарювання для забезпечення формування і надання облікової інформації відповідним користувачам.

Суб'єктами організації бухгалтерського обліку на рівні підприємства є його власник, управлінський персонал і головний бухгалтер. Відповідно до законодавства відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник (власники) або уповноважений ним орган: (посадова особа), який керує підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання первинних документів.

Бухгалтерська служба підприємства (бухгалтерія) - це спеціальний підрозділ або відділ, який займається веденням бухгалтерського обліку і складанням бухгалтерської звітності. Бухгалтерська служба є самостійним структурним підрозділом підприємства на чолі з головним бухгалтером. Структура бухгалтерської служби залежить від розмірів підприємства і сфери його діяльності, обсягу облікової роботи та наявності технічних засобів для ведення бухгалтерського обліку.

Безпосередньо керівнику підприємства підпорядковується головний бухгалтер, який несе відповідальність за формування облікової політики, ведення бухгалтерського обліку, своєчасне подання повної і достовірної звітності, за відповідність законодавству господарських операцій, які здійснюються.

Після вибору форми організації бухгалтерського обліку власником суб'єкт, який буде вести бухгалтерський облік на підприємстві (бухгалтер або головний бухгалтер) обирає техніку та методику бухгалтерського обліку, виходячи з особливостей діяльності суб'єкта господарювання, організовує внутрішньогосподарський контроль.

Техніка бухгалтерського обліку є сукупністю засобів, прийомів і форм, які використовуються для відображення наявності та руху господарських засобів і джерел їх утворення. Для забезпечення створення, перевірки та обробки первинних документів у бухгалтерському обліку від моменту їх створення до передачі в архів складаються графіки документообороту. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятих у межах їх повноважень, передбачених законодавством. Посадова особа підприємства має право у присутності представників органів фінансово-господарського контролю зняти копії документів, які вилучаються. У цьому випадку на такі документи повинен бути складений реєстр.

Господарська операція на підставі первинного документу реєструється в облікових регістрах. Облікові регістри - це сукупність технічних засобів, призначених для фіксації інформації. Вони виступають носіями даних і побудовані відповідно до економічного групування інформації про активи, капітал і зобов'язання підприємства. Регістри є засобом бухгалтерського спостереження та носієм інформації, яка узагальнена на рахунках бухгалтерського обліку. Облікові регістри відрізняються за формою, змістом, способом відображення і накопичення інформації.

Інструментом організації бухгалтерського обліку є підприємства облікова політика. Таким чином, більш повним є наступне визначення: облікова політика - це сукупність дій з формування комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації і ведення бухгалтерського обліку, який відповідає особливостям діяльності підприємства, інтересам його власника.

Формування та реалізація облікової політики можливі на трьох взаємопов'язаних рівнях, відповідно до яких розрізняють міждержавну (регіональну), державну облікову політику й облікову політику підприємства (рис. 1.4). Таке розмежування облікової політики має принципове значення та базується на розмежуванні понять теорії і практики обліку. Складовими облікової політики на найнижчому рівні є об'єкти та елементи. Під об'єктом облікової політики розуміють будь-яку норму або позицію підприємства з організації та ведення бухгалтерського обліку, щодо якої існують альтернативні варіанти.

Рис. 1.4. Рівні реалізації облікової політики.

Елемент облікової політики - це можливі методичні прийоми, способи та процедури, що обираються з числа загальноприйнятих з урахуванням особливостей діяльності підприємства. Процес формування облікової політики включає вибір методичних прийомів, процедур і способів організації та ведення бухгалтерського обліку із сукупності затверджених законодавчими та нормативними документами відповідно до особливостей господарської діяльності конкретного підприємства.

Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з 1-го січня нового року всіма структурними підрозділами, включаючи виділені на окремий баланс, незалежно від місця їх розташування.

Облікова політика розробляється на багато років і може змінюватися лише у випадках:

• зміни статутних вимог;

• зміни вимог органу, що затверджує Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

• забезпечення внесеними змінами більш достовірного відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.