Тема 8. Облік і аудит короткострокових зобов'язань 98

8. 1. Суть, критерії, визнання та класифікація зобов’язань 98

Д-т 31 "Рахунки в банках"; 102

К-т 60 "Короткострокові позики". 102

Д-т 63 "Рахунки з постачальниками і підпорядчиками"; 103

Д-т 64 "Рахунки з бюджетом"; та деякі інші 103

К-т 60 "Короткострокові позики". 103

Д-т 951 "Проценти за кредит"; 103

К-т 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками". 103

Д-т 60 "Короткострокові позики" (на суму самої позики); 103

Д-т 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" (на суму нарахованих відсотків) 103

К-т 31 "Рахунки в банках". 103

Д-т 792 "Результат фінансових операцій"; 103

К-т 951 "Проценти за кредит". 103

Д-т 60 "Короткострокові позики"; 103

К-т 50 "Довгострокові позики". 103

"Короткострокові позики банків у національній валюті"; 104

"Короткострокові позики банків в іноземних валютах"; 104

"Відстрочені короткострокові позики банків у національній валюті"; 104

"Відстрочені короткострокові позики банків в іноземній валюті"; 104

"Прострочені позики в національній валюті"; 104

"Прострочені позики в іноземній валюті". 104

8. 4. Облік і аудит поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями 105

5. Облік і аудит короткострокових векселів виданих 106

8. 6. Облік і аудит розрахунків з учасниками 107

21- «Розрахунки за нарахованими дивідендами» 108

22- «Розрахунки за іншими виплатами». 108

8. 7. Облік і аудит розрахунків по інших операціях 109

Дт 683 Кт 20,15,22, 23, 26,28, 30, 31 та інші. 110

Дт 952 Кт 684 110

Дт 951 Кт 501 110

Або 110

Дт 952 Кт 505 110

Дт 311 Кт 684 111

Тема 9. Облік і аудит праці та її оплати 111

Форми оплати праці поділяють на погодинну і відрядну. 113

Таким чином, бухгалтерський облік розрахунків по оплаті праці повинен забезпечити: 115

2. Первинний облік затрат праці та її оплати 115

9. 3. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці 117

9.5. Облік операцій, пов'язаних із нарахуванням та виплатою відпускних 119

716 щорічні основна і додаткова відпустки; 119

717 додаткова відпустка у зв'язку з навчанням; 119

718 творча відпустка; 119

719 соціальні відпустки; 119

720 відпустка без збереження заробітної плати. 119

4. Поняття та види податків і обов'язкових платежів 126

Тема 11. Облік і аудит довгострокових зобов'язань 138

2. Облік і аудит довгострокових кредитів банків 138

3. Облік і аудит довгострокових облігацій 138

4. Облік і аудит витрат на розміщення позики 138

5. Облік і аудит Вилучення облігацій з обігу 138

6. Облік і аудит Придбання власних облігацій на фінансовому ринку та їх погашення 138

7. Облік і аудит конвертованих облігацій 138

8. Облік і аудит інших довгострокових зобов'язань 138

1. Облік і аудит довгострокових кредитів банків 138

Рахунок 50 "Довгострокові позики" має такі субрахунки: 139

30 "Довгострокові кредити банків у національній валюті" 139

31 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті" 139

32 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті" 139

33 "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті" 139

34 "Інші довгострокові позики в національній валюті" 139

35 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті". 139

311 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національній валюті" 139

312 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті". 139

Рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями" має такі субрахунки 143

"Зобов'язання за облігаціями" 143

"Премія за випущеними облігаціями" 143

"Дисконт за випущеними облігаціями". 143

3 Облік і аудит витрат на розміщення позики 143

731 Витрати на розміщення позики, грн.: 144

732 Списання частини витрат, що припадає на поточний звітний період, грн.: 144

4 Облік і аудит вилучення облігацій з обігу 144

6 Облік в аудит конвертованих облігації 146

6. Облік і аудит інших довгострокових зобов'язань 147

"Зобов'язання з фінансової оренди" 148

"Зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів" 148

При застосуванні методу прискореного зменшення залишкової вартості річна норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до залишкової вартості об'єктів основних засобів. При цьому першого року експлуатації об'єкта 03 нараховується найбільша сума амортизації, відтак вона щороку зменшується.

Передбачувана ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому останнього року експлуатації об'єкта річну суму амортизації обчислюють не за формулою, а як різницю між залишковою вартістю об'єкта на початок останнього року екс­плуатації і передбачуваною ліквідаційною вартістю.

Кумулятивний метод, або метод суми цифр років. Ґрунтується на розрахунку так званого кумулятивного коефіцієнта, який, по суті, є нормою амортизації. За такого методу річну суму амортизації визначають як добуток амортизованої вартості та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт обчислюють на кожний рік використання об'єкта діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуваного терміну використання об'єкта ОЗ, на суму кількості років його корисного використання. Сума років (або цифр років) корисної експлуатації об'єкта — результат додавання порядкових номерів років, протягом яких функціонує об'єкт.

Ефект від використання цього методу такий самий, як і від використання методу зменшення залишкової вартості: в перші роки експлуатації списується основна частка первісної вартості, але досягається це не за рахунок поступового зменшення бази нарахування амортизації, а за рахунок зменшення норми амортизації. Після закінчення останнього року експлуатації об'єкта його за­лишкова вартість дорівнює ліквідаційній.

Виробничий метод. Цей метод передбачає нарахування місячної суми амортизації як добутку фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки мортизації. Це єдиний метод, за якого місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не діленням на 12 річної суми амортизації (або норми амортизації), як при застосуванні прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості та кумулятивного.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням амортизованої вартості на загальний очікуваний обсяг продукції (робіт, послуг) із використанням об'єкта ОЗ:

Для визначення цієї ставки інформація про термін корисного використання об'єкта непотрібна. Однак необхідна інформація про очікуваний обсяг виробництва, який може виражатися як у натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах та ін.), так і в грошових. Відповідно норма амортизації може встановлюватися на штуку, тонну, гривню та ін.

Перевага цього методу полягає в тому, що він забезпечує максимально рівномірний (справедливий) розподіл амортизаційної вартості на вироблену продукцію. Однак його використання обмежене. Він застосовується передусім для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), за яким може бути визначено випуск продукції (обсяг робіт, послуг), і основним його недоліком є те, що нерідко важко визначити сумарний виробіток об'єкта.

Застосування цього методу можливе для всіх основних засобів конкретних підрозділів (цехів, відділень, філій) із нерівномірними обсягами виробництва.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Сума амортизації за місяць визначається виходячи з річної суми амортизації При цьому слід ураховувати, що об'єкт може використовуватися неповний календарний рік.

Окрім розглянутих вище методів підприємство може застосувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, що передбачені податковим законодавством.

Податковий метод.

Основні фонди підлягають розподілу на 16 груп

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума

амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі — розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

Платники податку всіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, на коефіцієнт індексації.

У разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, яка визначена на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю таких витрат до такої індексації.

Зазначений капітальний доход відноситься до складу валових доходів платника податку кожного звітного періоду звітного року в сумі, яка визначається як добуток суми капітального доходу на коефіцієнт.

Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані із проведенням ремонту, реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, у сумі, що не перевищує 10 відсотків первісної вартості окремої свердловини.

Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до складу відповідної групи основних фондів.

Індексація балансової вартості свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, не провадиться.

У разі коли діяльність, пов'язана з розвідкою (дорозвідкою) запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ) у зв'язку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднесення витрат з такої розвідки (дорозвідки) чи розробки до складу валових витрат виробництва (обігу) поточного податкового періоду такого платника податку. При цьому балансова вартість такої групи витрат, пов'язана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до нуля.

Облік нарахованої амортизації.

Для відображення нарахованої амортизації у Плані рахунків передбачено рахунок 13 «Знос необоротних активів», який має такі субрахунки:

«Знос основних засобів»;

«Знос інших необоротних матеріальних активів»;

«Знос нематеріальних активів».

Кореспонденція рахунків за нарахуванням амортизації:

із використанням рахунків класу 8;

із використанням рахунків класу 9.

Перегляд строку корисного використання та методу амортизації необоротних активів

Оскільки строк корисної експлуатації основних засобів ґрунтується на попередніх оцінках керівництва підприємства, його слід періодично переглядати.

Якщо в результаті аналізу з'ясується, що очікуваний строк корисної експлуатації об'єкта основних засобів суттєво відрізняється від попередніх оцінок (унаслідок модернізації

устаткування, зміни попиту на продукцію, яка виготовляється з його використанням, тощо), слід скоригувати суми амортизації в майбутніх періодах.

Строк корисного використання та метод амортизації нематеріальних активів переглядається в кінці звітного року, якщо в наступному році очікується зміна строку корисного використання або зміна умов отримання майбутніх економічних вигід.

Амортизація об'єкта необоротних активів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, що настає за місяцем зміни строку корисного використання.

Слід також періодично переглядати метод нарахування амортизації основних засобів. У разі якщо очікуваний спосіб отримання економічної вигоди від активу суттєво змінився, потрібно відповідно змінити метод його амортизації

Наприклад, якщо службовий автомобіль керівника підприємства тепер використовується для доставки замовлень клієнтам, може бути доцільно змінити метод його прямолінійної амортизації на метод нарахування амортизації залежно від пробігу автомобіля.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, що настає за місяцем зміни методу амортизації.

5.7. Аудит основних засобів та нематеріальних активів

Основними методами, що використовуються при аудиті основних засобів є опитування, фактична перевірка, перерахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження.

Опитування керівництва підприємства-клієнта може спонукати аудитора до здійснення додаткових аудиторських процедур і застосування інших методів, оскільки може виникнути необхідність отримати дані щодо прогнозних угод, планів продажу основних засобів, наявності застав або претензій, судових позовів. Для забезпечення повноти отримання інформації аудиторутреба окремим аркушем повідомити керівництву підприємства – клієнта про перелік питань і документів, які йому необхідно отримати для об’єктивної перевірки обліку основних засобів за звітний період.

У процесі опитування або документальної перевірки аудитору важливо з’ясувати облікову політику відносно основних засобів, методи нарахування амортизації й постійність їх застосування у звітному періоді; з’ясувати, чи були зміни облікової політики й методів нарахування амортизації; дослідити наявність необхідних пояснень у примітках до звітності. Слід також отримати дані про основні засоби, передані й отримані в оренду, вивчити умови орендних угод; з’ясувати питання, чи відповідає облік орендованих об’єктів цим угодам (операційна або фінансова оренда); проконтролювати правильність визначення орендної плати за основні засоби й відповідне її віднесення на доходи чи витрати в орендодавця або орендаря.

Оскільки перевірка аудитором обліку основних засобів є досить трудомістким процесом, потребує обробки великої кількості інформації, аудитор може застосувати вибіркове дослідження при прийнятному рівні аудиторського ризику. На підготовчому етапі аудиторської перевірки, при загальному ознайомленні з суб’єктом господарювання, аудитор з’ясовує склад основних засобів, їх види, рівень забезпеченості підприємства основними засобами, ступінь їх зносу, місцезнаходження, матеріальну відповідальність за них, їхні технічні характеристики.

Починаючи аудит основних засобів, треба визначити найбільш важливі його напрямки. При проведенні аудиту основних засобів перевіряють їх збереження й технічний стан, законність і правильність документального оформлення операцій з надходження, переміщення і вибуття, правильність нарахування амортизації, своєчасність та повноту включення її у витрати виробництва, правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з надходження, переміщення і вибуття основних засобів, виконання планів ремонтів та їх своєчасність.

Джерелами для проведення аудиту основних засобів є облікова політика, первинна документація на надходження, вибуття та внутрішнє переміщення основних засобів, на їх ремонт, дані аналітичного й синтетичного обліку, баланс, Головна книга, умови оренди.

Аудит збереження основних засобів

Метою аудиту правильності віднесення активів суб’єкта господарювання до основних засобів і наявності прийнятих до обліку об’єктів основних засобів є підтвердження реальності статей балансу на підставі перевірки:

- прийнятого на підприємстві порядку проведення інвентаризаціїта її результатів;

- первинних бухгалтерських документів;

- даних бухгалтерського обліку за об’єктами основних засобів.

При аудиті стану обліку основних засобів необхідно переконатися вправильності організації аналітичного обліку: з’ясувати, чи всі основні засоби закріплені за матеріально-відповідальними особами, чи правильно проведена остання інвентаризація, які її результати та чи відображені відхилення в обліку, проконтролювати достовірність облікових даних про наявність і рух основних засобів.

Необхідно перевірити правильність ведення карток індивідуального й групового обліку основних засобів. При цьому особлива увага звертається на правильне й своєчасне заповнення усіх реквізитів карток, що має велике значення і попереджає заміну однойменних нових об’єктів старими. Це потрібно також для отримання повної і об’єктивної інформації про стан та використання того чи іншого об’єкта основних засобів.

При перевірці ведення аналітичного обліку основних засобів слід перевірити кількість інвентарних карток. З цією метою зіставляють дані описів інвентарних карток з обліку основних засобів за класифікаційними групами з наявними інвентарними картками. Якщо які-небудь інвентарні картки відсутні, необхідно виявити причини, переконатися в наявності об’єктів. Аудитору треба переконатися в достовірності даних показників інвентарних карток. Для цього необхідно вибірково, за окремими видами засобів, наприклад, за тими, які зазнали переоцінці у звітному періоді, перевірити, чи правильно відображені результати такої переоцінки.

Важливою умовою забезпечення збереження основних засобів є якіснепроведення їх інвентаризації. Тому важливо перевірити повноту й своєчасність її здійснення і правильність відображення результатів у бухгалтерському обліку. Аудитору це необхідно для того, щоб зменшити аудиторський ризик. Коли з’ясувалося, що інвентаризація не проводилася, то необхідно забезпечити її проведення, для чого назначається спеціальна комісія, яка перевіряє основні засоби в “натурі” і відображає в інвентарних описах за вартістю, вказує повну назву й призначення, інвентарні номери та інші технічні й експлуатаційні показники. При цьому може проводитися як суцільна, так і вибіркова інвентаризація.

При перевірці інвентаризаційних описів слід пам’ятати, що в них повинні міститися свідчення про всі об’єкти основних засобів: найменування та інвентарний номер об’єкта, його призначення, основні технічні й експлуатаційні характеристики. Слід звернути увагу на якість оформлення інвентаризаційних описів. Необхідно перевірити, чи були виявлені в процесі інвентаризації об’єкти основних засобів, які стали непридатні і які підлягають списанню і вибуттю. На такі об’єкти складаються окремі інвентаризаційні описи.

Аудит використання основних засобів

При аудиті використання основних засобів перевіряється правильність:нарахування амортизації; переоцінки; відображення в обліку ремонту, модернізації, реконструкції та ін. видів поліпшення.

Відомо, що з метою бухгалтерського обліку підприємство має право самостійно вибирати метод нарахування амортизації. Тому аудитор, приступаючи до перевірки, повинен з’ясувати, який метод використовується згідно з обліковою політикою, затвердженою на підприємстві. У ході аудиту необхідно встановити: чи всі об’єкти основних засобів прийняті в розрахунок при нарахуванні амортизації; чи враховується при цьому їх рух; чи правильно за стосовуються норми амортизації з метою бухгалтерського обліку; чи припиняється нарахування амортизації на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації об’єкта основних засобів; чи обґрунтовано застосовується метод прискореної амортизації виробничих основних фондів. При перевірці правильності нарахування амортизації з метою податкового обліку необхідно перевірити правильність віднесення основних засобів до тієї чи іншої групи основних засобів, правильність застосування норм амортизації, а також належність об'єкта основних засобів до виробничих або невиробничих.

Тема №6 Облік і аудит виробничих запасів

1. Запаси: їх суть, визнання, класифікація та оцінка за П(с)БО 9 «Запаси»

2. Документальне оформлення операцій з руху виробничих запасів

3. Особливості обліку і аудиту надходження і вибуття виробничих запасів

4. Облік транспортно-заготівельних витрат

5. Переоцінка виробничих запасів, та її облік

6. Облік і аудит малоцінних та швидкозношуваних предметів

7. Особливості обліку тари